Мікроекономічний ринок

Npr – кількість виробників

t – технологія виробництва

g – ціна на інші продукти;

m – податки з виробників і дотації для виробників

x- інші нецінові визначники.

Крапка з комою між p і с вказує на відмінність між впливом ціни (p) та нецінових чинників (c, Npr, t, g, m, x) на пропозицію.

Зміна ціни змінює величину (обсяг) пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна величини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції, що було розглянуто нами вище.

Зміна нецінових чинників змінює не лише обсяг пропозиції товару, а всю пропозицію товару. Це означає, що при всіх рівнях цін будуть вже інші обсяги пропозиції – тобто зміниться уся пропозиція загалом. Крива перемішується в цілому вправо або вліво (рис. 1. 4). Збільшення пропозиції перемішує криву пропозиції вправо; зменшення пропозиції перемішує цю криву вліво. Причиною зміни пропозиції є зміна одного або більше нецінових визначників пропозиції.

 

Розглянемо такий визначник, як витрати виробництва. Припустімо, що в наслідок зростання цін на метал витрати на виробництво автомобілів зросли, тому їх пропозиція зменшиться. Крива пропозиції автомобілів переміститься вліво і покаже зменшення пропозиції на автомобілі за кожного рівня ціни.

Якщо зростає кількість виробників даного товару (наприклад, тому що галузь є привабливою для виробників і в неї входять нові фірми), то пропозиція товару зросте і навпаки.

Також при покращенні технологій виробництва даного товару його пропозиція зросте.

Важливим визначником пропозиції є ціна альтернативних товарів, які виробники даного продукту могли би виробляти, використовуючи своє обладнання, своїх працівників, інші свої ресурси. Якщо ціна таких альтернативних товарів зростає, то виробникам може бути вигідно переорієнтуватися на виробництво цих товарів і, відповідно, зменшити пропозицію даного товару.

Якщо ціна на замінюваний продукт зростає, деякі виробники в пошуках більших прибутків будуть переорієнтовуватися на виробництво продукту замінника і пропозиція даного продукту може зменшується. Наприклад, зростання ціни на масло зменшить пропозицію маргарину, оскільки виробників приваблюють виші ціни і прибутки, які можна досягти при виробництві масла. Тому частина виробників переорієнтується з виробництва маргарину на виробництво масла і пропозиція маргарину зменшується.

При зростанні податків пропозиція даного товару зменшиться і навпаки: якщо держава стимулює виробництво через зменшення податкового тягаря, пропозиція зростає.

Для виробників певних соціально необхідних товарів держава може виплачувати дотації. Якщо виробники отримують додаткові дотації від держави, вони збільшують пропозицію своєї продукції.

Нагадаємо, що у всіх випадках, коли ми говоримо про збільшення пропозиції, маємо на увазі переміщення кривої пропозиції вправо і навпаки.

Для пропозиції різних товарів можуть діяти також свої особливі нецінові чинники. Наприклад, якщо розглядати агропромисловий сектор, то таким чинником можуть бути погодні умови. За несприятливих погодних умов пропозиція певної сільськогосподарської продукції може скоротитися і навпаки.

3. Встановлення рівноваги попиту та пропозиції.

Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. Точка перетину ринкових кривих попиту та пропозиції визначає рівноважну ціну (рис. 1. 5) і рівноважний обсяг виробництва. У цій точці величина попиту Qd дорівнює величині пропозиції Qs. Рівноважний обсяг виробництва позначають через Q*, а ціну рівноваги – через Р*.

 

Проекція з точки перетину Е кривих попиту і пропозиції на горизонтальну вісь покаже кількість продукту, як споживачі бажають купити, а виробники – продати. Ця величина дорівнює ОQ*. Точка Q* – це точка рівноваги величин попиту і пропозиції, в якій Qd = Qs. І саме тут ринок перебуває у стані рівноваги між двома протилежними силами – попитом і пропозицією. Саме тут плани купівлі й продажу збігаються, а ціна не змінюється, перебуваючи на рівні Р*. Нема ані надлишку товару, ані його дефіциту. Тому нема тенденції ані до підвищення ціни, ані до зниження ціни.

Таким чином, рівноважна ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

Ринкова рівноважна ціна фактично виконує роль своєрідного фільтра, який розподіляє обмежену пропозицію продукту між продавцями і покупцями.

Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а лише тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною, або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком з процесу купівлі-продажу (для прикладу розгляньте наведені вище таблиці, що ілюструють формування ринкових кривих пропиту і пропозиції).

У конкурентній економіці ринкова ціна встановлюється на такому рівні, за кого ринок «очищається» від надлишку чи нестачі величини попиту й пропозиції. Розглянемо, як це відбувається.

Дефіцит товару (надлишок величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, нижчої від рівноважної (рис. 1. 6). Нехай за ціни P1 величина попиту є більшою за величину пропозиції:

Qd=OQ2, Qs=OQ1, Qd > Qs.

 

Обсяг дефіциту товару (надлишок величини попиту або нестача величини пропозиції) за ціни P1 становить