Міжнародна економіка

До передумов міжнародного рівня належать:

• нерівномірність розподілу факторів виробництва;
• усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні економічних переваг і їх місця в формуванні міжнародних економічних відносин;
• створення розвинутої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.

Сучасні умови здійснення міжнародних економічних відносин:

• постійне і стійке збільшення обсягів і асортименту товарного обміну;
•  розширення сфери дій і функцій світового фінансового ринку;
• пошук шляхів подолання негативних наслідків глобальних проблем;
• лібералізація зовнішньоторговельної політики;
• поліпшення інвестиційного клімату;
• лібералізація національної і міжнародної політики;
• зміни в системі міжнародного поділу праці;
• розширення процесів регіональної економічної інтеграції;
• зростання значення міжнародних корпорацій;
• створенняіпостійнеудосконаленнясистемисвітовогоірегіонального регулювання міжнародних економічних відносин;
• формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин;
• зміни в політичних відносинах між країнами.

Особливостями  міжнародних  економічних  відносин  як  сфери  розвинутого ринкового господарства є:

• економічне відокремлення учасників на базі світового поділу праці й національних меж;
• міжнародний обмін факторами і результатами виробництва, що призвів до створення і функціонування світових ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили, технологій тощо;
• дія законів попиту, пропозиції, вільного ціноутворення;
• конкурентна боротьба продавців, покупців, товарів і послуг;
• схильність монополізації до концентрації виробництва і збуту.

 

 

1. Підсистеми у світовому господарстві, критерії їх виділення
2. Відкритість економіки та економічна безпека держави
3. Групи країн у світовій економіці
4. Сутність світової економічної рівноваги, суб’єкти та механізми її регулювання

 

1. Світове господарство, будучи цілісною системою, складається з різних частин, підсистем, які мають певну спільність і відмінності. У своєму розвитку не лише підсистеми переслідують спільні цілі глобальної системи, але і вирішують свої властиві їм завдання. Цього відношенні на них впливають закономірності двоякого роду - внутрішні та зовнішні.

 

Для виділення підсистем світового господарства застосовують цілий ряд критеріїв:

• характер господарства соціально-економічної структури;
• рівень економічного розвитку;
• тип економічного зростання;
• рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків.

 

І.   Одним   з   найважливіших   критеріїв   виділення   підсистем   економічних виступає соціально-економічна структура господарства, яка ґрунтується на формах реалізації власності. Форми реалізації власності виступають важливим фактором розвитку світового співтовариства, роблячи визначальний вплив на формування суспільних  відносин.  Різні  форми  власності  відображають  різні  ступені  в поділі праці,  а  відносини  індивідів  до  засобів  праці  визначають  їх  ставлення  один  до одного. Економічна реалізація власності виявляється насамперед в умовах з'єднання засобів  виробництва  з  робочою  силою,  при  цьому  важливу  роль  відіграють конкретні організаційно-правові форми підприємств і господарської діяльності. Власність на засоби виробництва визначає не тільки характер економічних взаємозв'язків між людьми в процесі виробництва, але й форми розподілу виробленого продукту, його обміну і споживання. Вона показує, в якій якості в цьому процесі виступає особистий фактор виробництва, якими є ступінь і характер розвитку ринкових відносин.

 

ІІ.  Поширеним  критерієм  визначення  підсистеми  виступає  рівень економічного розвитку, який загалом характеризується обсягом ВВП на душу населення. Рівень розвитку включає також ступінь індустріалізації господарства (переклад виробництва на машинну основу) і структури виробництва, які є важливими  умовами  зростання  національного  доходу.  Сучасний  етап індустріалізації характеризується широким використанням інформаційної техніки

 

та технології що дають велику економію уречевленої праці, так само як і попередні технічні зрушення. Структура промислового складається з виробництва засобів виробництва  і  предметів  споживання.  В  індустріальних  країнах  важливе  місце займає виробництво споживчих товарів тривалого користування, а рівень виробництва засобів виробництва і предметів споживання приблизно однакові. В міру підвищення економічного рівня розвитку зменшується витрата сировини й енергії і замість натуральної сировини у все більшій мірі використовуються матеріали промислового, в основному хімічного походження.

 

ІІІ.   Важливим   критерієм   визначення   підсистем   світового   господарства виступає тип економічного розвитку, що виражає не тільки кількісні зміни в виробництві товарів і послуг, але й певні якісні зрушення.

При екстенсивному типі розвитку економічне зростання досягається за рахунок кількісного збільшення факторів виробництва при незмінній технічній основі, що призводить до практично незмінної ефективності виробництва.

Інтенсивний тип економічного розвитку базується на збільшенні масштабів випуску продукції шляхом якісного вдосконалення факторів виробництва. Це припускає удосконалювання засобів і предметів труда, підвищення кваліфікації робочої сили, поліпшення організаційних параметрів виробництва, завдяки чому приріст виробництва забезпечується переважно за рахунок збільшення громадської продуктивності праці.

 

У реальному дійсності нема «чистих» типів економічного розвитку, тим не менш стосовно окремих підсистем можна говорити про переважно екстенсивного йди  переважно  інтенсивної  формах  виробництва,  що  змінюють  один  одного протягом повоєнних років.

 

IV. Характеристика і підсистем місце в світовому господарстві нерозривно пов'язані з роллю в національних господарствах зовнішнього сектору, який знаходить своє вираження в експорті й імпорті товарів і послуг, русі капіталу. Він зачіпає напрямку, міри і форми участі країни в міжнародному поділі праці.

 

2. Відкри́ та еконо́ міка — економіка країни, що пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари та послуги. Відкрита економіка у своєму розвитку спирається не тільки на національні можливості, а й активно використовує переваги міжнародного поділу праці та переваги інших факторів виробництва.

 

Відкритість економіки зазвичай розглядається у функціональному інституціональному аспектах.

 

Функціональний підхід визначає ступінь залучення країни до міжнародного розподілу праці  або  залежність  національного  відтворення  від зовнішньоекономічних зв'язків. На практиці функціональна відкритість оцінюється найчастіше розмірами