Міжнародна економіка

у,ціломухарактернінинідляЄвропейськогосоюзу.Формується

Північноамериканський спільний ринок (США, Канада, Мексика).

В економічному союзі вільний рух факторів у результаті виробництва доповнюється гармонізацією внутріш-ньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.) США, до 1991 р.— колишній СРСР. На стадії практичної  ре-алізації  плани  по  створенню  економічного  і  валютного  союзу

Європейського співтовариства.

На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується і політична інтеграція.

Ефективність міжнародної економічної інтеграції досягається за рахунок:

 

•усунення дискримінації та бар'єрів між країнами — учасницями інтеграційних угруповань у русі товарів, по-слуг, капіталу, робочої сили і підприємництва;

•стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;

•динамічного  ефекту  внаслідок  розширення  ринку  і  економії  на  масштабах виробництва,

•забезпечення достатнього рівня конкуренції.

Для зрілих інтеграційних угруповань (спільний ринок, економічний та політичний союзи) характерні:

•синхронізація процесів відтворення у межах груп країн;

•створення господарського комплексу з тісними взає-мозв'язками національних економік і пріоритетом влас-ного поділу праці;

•особливі механізми регулювання переважно через наднаціональні органи;

•узгоджена політика як у взаємних економічних від-носинах, так і у відносинах з іншими країнами та їх групами.

У цілому послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує більш повне і раціо-нальне використання економічного потенціалу країн та   підвищення   темпів   їх   розвитку.   Водночас   вирішуються   важливі   питання соціальної політики як внаслідок об'-єктивно зумовленого зниження цін на основні товари і послуги та створення нових робочих місць, так і через концентрацію зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку. Слід

також зазначити, що в зрілих інтеграційних угрупованнях ви-робляються і реалізуються потужні та дійові механізми й інструменти забезпечення групової економічної без-пеки.

 

 

 

3. Процеси інтеграції в Північній АмериціСучасна картина світового інтеграційного процесу збагачується новими явищами, котрі спричинені змінами в системі світогосподарських зв'язків і виникненням відповідних передумов для формування інтеграційних угруповань у різних регіонах світу.

Північноамериканська економічна інтеграція зумовлена глобальними змінами в системі світових господарських зв'язків, що набули характеру стійкої планетарної

тенденції. Вона є продуктом прогресуючого процесу інтернаціоналізації господарського   життя,   взаємопроникнення  і   взаємопереплетення  національних

економік, значна частина яких перетворилася в потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків   (товарів,   послуг,   капіталів,   новітніх   технологій)   за   межами   власних державних кордонів.

Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні

зв'язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше – виживання) світового співтовариства.

У такому просторі роль Північної Америки визначається тепер уже не силою впливу   США   на   світогосподарські   зв'язки,   а   силою   спільних   потенційних

 

можливостей        трьох        по-своєму        великих        національних        економік

Північноамериканського континенту, об'єднаних в одну.

Так у Західній півкулі інтеграційні тенденції знайшли своє продовження в Латиноамериканському регіоні у спільному ринку групи країн Південного Конусу – МЕРКОСУР, а на Північноамериканському континенті в зоні вільної торгівлі – НАФТА, що заявила про себе як тристороннє економічне інтеграційне об'єднання континентальних масштабів, що включає Мексику, США і Канаду.

Найбільше розвиненим інтеграційним угрупованням у Північноамериканському   регіоні   є   НАФТА   –   Північноамериканська   асоціація вільної торгівлі, утворена в січні 1994 р. США, Канадою, Мексикою (назва НАФТА складається з перших букв слів NorthAmericanFreeTradeAssociation).

Якщо говорити про витоки формування НАФТА, то вони обумовлені вже зазначеними     планетарними     тенденціями,     конкретизованими     в     посиленні

економічної взаємозалежності й поглибленні взаємопроникнення трьох північноамериканських держав. Саме на цих засадах на Північноамериканському континенті виникає прообраз майбутнього єдиного господарського комплексу, в якому національні економіки (Мексики, Канади і США) інтегруються і починають функціонувати як складові єдиної господарської системи в зародковому її вигляді.

Модель розвитку інтеграційних процесів у Північноамериканському регіоні інша   в   порівнянні   з   західноєвропейською   інтеграцією.   У   Західній   Європі

інтеграційні процеси починалися з Римського договору 1957 р., тобто ініціатива, імпульси інтеграції йшли зверху вниз – від урядів, національних державних органів, а потім міждержавних органів країн-членів ЄЕС. У Північній Америці імпульси до створення господарського комплексу йшли знизу вверх, від прагнення до співробітництва на мікрорівні, між американськими та канадськими компаніями. З початку XX сторіччя поступово розмивалися межі між США і Канадою шляхом

щодо  вільного  прямування  товарів,  капіталу,  робочої  сили.  Якісна  зміна економічних відносин між США і Канадою відбулася в 1988 р., коли на міждержавному   рівні   була   укладена   американо-канадська   угода   про   вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобов'язання двох країн ліквідувати обмеження

в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, у телекомунікаціях, комп'ютерних, фінансових системах, у сфері туризму), скасувати обмеження на іноземну власність у кредитно-фінансовій системі Канади і для канадських банків у США та ряд інших

положень.

Про тісний зв'язок економіки Канади з економікою США свідчить хоча б той факт, що північноамериканські монополії контролюють майже половину гірничодобувної та понад 40% обробної промисловості в канадській економіці.