Міжнародна економіка

капіталу є прямі інвестиції та позики. Інвестиції, які вкладаються іноземними громадянами  або  фірмами  в  економіку  даної  країни  (наприклад,  спорудження

південнокорейською  компанією  свого  автомобільного  заводу  в  Україні),  —  це стаття кредиту. Проте, репатріація отриманого від цієї інвестиції прибутку утворює дебетову статтю невидимого імпорту. Капіталовкладення, які здійснюються резидентами за кордон, утворюють статтю дебету, а переказ з-за кордону прибутків за ними — кредитову статтю невидимого експорту.

Об´єднаний  баланс  рахунку  поточних  зовнішньоекономічних  операцій  та

довгострокового капіталу утворює основний, або базисний баланс (basic balance). Базисний баланс є мірою довгострокової міжнародної економічної стабільності країни. Він приблизно відображає продуктивність праці, забезпеченість ресурсами та  факторами  виробництва,  переваги  покупців,  міжнародну конкурентоспроможність, ставлення до економіки в аспекті надійності інвестицій тощо.

 

2. Рахунок руху короткострокового капіталу (short-term), або інші короткострокові капіталовкладення. Він відображає фонди (інструменти грошового ринку), які переміщуються в результаті реальних угод (наприклад, у вигляді платежів експорту та імпорту), а також рух внаслідок операцій з довгостроковим капіталом (наприклад, відплив для оплати прямих капіталовкладень та приплив в результаті отримання доходів від закордонних інвестицій). Крім цього, рух короткострокового капіталу відображає спекулятивні потоки, пов´язані з прагненням суб´єктів господарювання зіграти на міжнародній різниці на рівні короткострокової відсоткової ставки або на зміні валютних курсів в результаті політичної нестабільності.

Після балансу руху капіталів та кредитів йде стаття «Помилки та пропуски», яка необхідна для вирівнювання дебету та кредиту. У статистичному обліку платіжного

балансу відомості про експорт можуть надходити з митних запасів, а сама оплата може здійснюватися з іншого джерела. Крім того, у записах операцій можуть бути

помилки,  а  багато  позицій  взагалі  мають  оцінюватися  приблизно,  наприклад, витрати туристів, що відвідали країну. Саме це і викликає необхідність введення у статистичний  облік  платіжного  балансу  особливого  рахунка  «Помилки  та пропуски».

Після цього рахунка йдуть статті, які відображають державне фінансування у платіжному балансі:

• стаття «Пункти, що дублюються», яка стосується певних змін державних резервів,

містить інформацію щодо переоцінки золотовалютних резервів, розподіл та використання СПЗ SDR, рух золотовалютного резерву;

• стаття «Виняткове фінансування», яка відображає надзвичайні джерела покриття сальдо;

• стаття «Зобов´язання, які є резервами іноземних держав» відображає претензії іноземних державних організацій до активів даної держави;

•  стаття  «Загальна  зміна  резервів»  показує  зміни  у  резервних  запасах  країни, причому не у резервах як таких, а лише зміни їх вартості або обсягу.

Нижче  наводиться  схема  платіжного  балансу,  що  розроблена  МВФ,  і  у загальних рисах повторює систему побудови статей платіжних балансів провідних

країн з деякими змінами. Ці зміни роблять схему універсальнішою, що дає змогу порівнювати баланси розвинених країн та країн, які розвиваються. Аналізуючи вихідні дані, надані країнами, експерти МВФ вносять уточнення, використовують

неофіційні публікації, перегруповують статті платіжних балансів та виконують інші коректувальні дії, що дає можливість робити висновок про масштаби досліджуваних процесів.

 

 

 

 

A. Поточні операції

Товари.

Послуги.

Доходи від інвестицій. Інші послуги та доходи.

 

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

 

Приватні односторонні перекази. Державні односторонні перекази.

Разом А: БАЛАНС ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ.

 

B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції.

Портфельні інвестиції.

Інший довгостроковий капітал.

Разом: А + В: БАЗИСНИЙ БАЛАНС. C. Інший короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Разом: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності у США).

 

E. Балансувальні статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл та використання СПЗ (SDR).

Рух золотовалютного резерву. Надзвичайні джерела покриття сальдо.

Зобов´язання, які утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів.

Разом: А + В + С + D + E (відповідає концепції офіційних розрахунків у США).

 

F. Підсумкова зміна резервів

Золото.

СПЗ (SDR).

Резервна позиція у МВФ. Іноземна валюта.

Інші вимоги. Кредити МВФ.

 

 

3. Складаючи платіжний баланс, його статті розподіляють на основні та балансувальні. До основних належать статті, в яких відображаються операції, що впливають на остаточний результат платіжного балансу та є відносно самостійними: поточні операції та рух довгострокового капіталу. До балансувальних статей належать операції, які не мають самостійності або мають обмежену самостійність. Ці  статті  характеризують  методи  та  джерела  регулювання  сальдо  платіжного балансу та відображають рух валютних резервів, зміну короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, зовнішні державні позики, кредити міжнародних валютно-фінансових організацій тощо.

Поділ платіжного балансу на основні та балансувальні статті є загальновизнаним методом визначення його дефіциту (balance-of-payments deficit) або активу, надлишку (balance-of-payments surplus). Сальдо, яке утворюється за основними статтями, покривається за допомогою балансувальних статей. Отже, формально   платіжний   баланс   врівноважений.   Саме   сальдо   основних   статей

прийнято називати сальдо платіжного балансу.

Якщо  платежі  перевищують  надходження  за  основними  статтями,  то  виникає проблема погашення дефіциту за рахунок балансувальних статей. Традиційно для

цього використовуються позики та ввезення підприємницького капіталу. Це — тимчасовий метод врівноваження платіжного балансу, оскільки країни-боржники