Міжнародна економіка

- іммобілізацію та розпилення його капіталу - відкриття акредитиву до отримання і реалізації товарів.

Акредитив для експортера означає:

- зобов'язання банку оплатити;

 

- надійність розрахунків і гарантію своєчасної оплати товарів, тому що це здійснює банк;

- швидкість отримання платежу;

-  отримання  дозволу  імпортера  на  переказ  валюти  в  країну  експортера  при виставлені акредитиву в іноземній валюті.

Види акредитивів різні і поділяються:

1.  З  точки  зору  можливості  зміни  або  анулювання  акредитива  банком-

емітентом:

- безвідкличний (дає бенефіціару високий ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, щойно він виконає умови акредитива, який у випадку, коли  пред'явлені  всі  документи  і  дотримані  всі  його  умови,  складає  тверде

зобов'язання платежу банка-емітента);

-  відкличний  (у  будь-який  час  може  бути  змінений  або  анульований  банком-

емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара).

2. З точки зору додаткових зобов'язань іншого банку з акредитива:

- відкличний непідтверджений акредитив (банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву. У цьому випадку він не бере ніякого зобов'язання платежу і, таким чином, не зобов'язаний його здійснювати на основі документів, що пред'явлені бенефіціаром);

- безвідкличний підтверджений акредитив (якщо банк-кореспондент підтверджує

бенефіціару  акредитив,  то  цим  самим  він  зобов'язується  здійснити  платіж  за документами, що відповідають акредитиву і подані вчасно).

3. З точки зору існування валютного покриття:

- покритий;

- непокритий.

Покриті - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент заздалегідь надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитиву на

термін дії зобов'язань банка-емітента з умовою можливості їх використання  для

виплат по акредитиву. Покриття може надаватися кількома відомими способами:

- кредитування сумою акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;

- надання виконуючому банку права списати всю суму акредитива з рахунку банка-

емітента під час отримання акредитива на виконання;

- відкриття банком-емітентом страхових депозитів або депозитів у виконуючому банку.

Використання покриття призводить до фактичного заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів по ньому.

2. Інкасо - це форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну

суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.

Використання інкасо регулюється "Уніфікованими правилами з інкасо", розробленими Міжнародною торговельною палатою. Розрізняють чисте та документарне  інкасо.  Чисте  інкасо  здійснюється  на  основі  чеків,  платіжних розписок та інших видів документів, що використовуються для одержання платежу.

 

Документарне  інкасо  -  це  інкасо  фінансових  документів,  що  супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

За схемою організації інкасової операції експортер та імпортер укладають угоду, в якій визначаються банки, уповноважені здійснювати розрахунки. Потім експортер здійснює відвантаження товару і одержує транспортні документи. Далі експортер готує необхідні документи (рахунки, фінансові документи тощо) і разом з інкасовим  дорученням  передає  своєму  банку.  Банк-ремітент,  якому  доручено

здійснення інкасо, після перевірки наданих документів відправляє їх разом з дорученням банку-кореспонденту країни імпортера. Інкасуючий банк після одержання інкасового доручення та інших документів подає їх імпортеру (платнику) для перевірки та одержання платежу. Банк країни імпортера надсилає повідомлення

платнику  про  одержання  інкасового  доручення  та  прохання  здійснити  платіж. Документи видаються платнику проти платежу. Банк імпортера одержує платіж від

імпортера. Інкасуючий банк переводить відповідну суму банку-ремі-тенту. Банк-

ремітент після одержання переводу зараховує суму виручки на рахунок експортера.

Недоліками використання інкасової форми розрахунків можуть бути досить тривалий період до моменту одержання платежу та ризик, пов'язаний з відмовою від платежу, а також неврегульованість деяких питань валютного законодавства в окремих країнах.

Перевагою для імпортера є те, що немає необхідності завчасно відволікати

кошти  зі  свого  обігу,  а  для  експортера  -  те,  що  він  зберігає  юридичне  право розпорядження товаром до його оплати імпортером.

3. Банківський переказ є розрахунковою банківською операцією, яка здійснюється через подання телеграфного, поштового або електронного доручення одного банку іншому. Здійснення банківського переказу містить такі операції:

1) передача експортером необхідних документів імпортеру;

2) виставлення імпортером платіжного доручення в банк, що його обслуговує (банк-

імпортера);

3) списання коштів з рахунку покупця і зарахування їх на рахунок Лоро-ІІ банку експортера;

4) повідомлення банку експортера або здійснення розрахункової операції;

5) списання коштів з рахунку Лоро-І банку імпортера та зарахування їх на рахунок експортера;

6)  повідомлення  експортера  про  зарахування  на  його  рахунок  відповідної  суми коштів.

Технічно переважна більшість платежів за банківськими переказами здійснюється через систему SWIFT (Society for Worldvide Intesbank Financial Telecommunications), яка організована у 1973 р. і об'єднує приблизно 1800 банків світу на правах членів і майже 1500 банків на правах асоційованих членів у 88

країнах світу.

4. Авансові розрахунки - це форма розрахунку, за якою оплата товарів імпортером здійснюється до відвантаження, а інколи навіть до виробництва товару. Вона найвигідніша для експортера.

5. Розрахунки з відкритим рахунком зводяться до періодичних платежів імпортера  експортеру  після  одержання  товару.  Застосовуються  за  регулярних

 

поставок при довготривалих торговельних