Міжнародна економіка

• фактично проведені надходження і платежі;

• фактично отримані або видані кредити та інвестиції.

Платіжний баланс являє собою статистичну таблицю основних показників за певний термін часу.

У цій таблиці відображається:

1.  Операції  з  товарами,  послугами  і  доходами  між  даною  країною  і  іншими країнами-партнерами (разом).

2. Зміну власності й інші зміни, що належать даній країні, в монетарному золоті,

спеціальних  правах  запозичення,  а  також  у  фінансових  вимогах  і  зобов´язаннях відносно інших країн.

3.Однобічніпереказиікомпенсуючізаписи,котрінеобхіднопровестидля збалансування операцій і змін, які взаємно не компенсуються.

Загальними вимогами до складання балансу є:

 

1. Агрегування усіх операцій.

2. Зібрання і аналіз даних за певний період часу.

3. Облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов´язань.

При складанні платіжного балансу повинні враховуватися певні методологічні основи. В сучасних умовах країни, що взаємодіють з МВФ, керуються його п´ятою постановою, що була прийнята ще в 1993 році. Для відображення нових явищ в світових відносинах і в світовій статистиці потрібно було переглянути структуру і

класифікацію платіжного балансу. Складений за сучасною методологією платіжний баланс більше поєднаний з системою національних розрахунків.

В   основу   складання   платіжного   балансу   покладені   два   методологічні принципи.

Перший принцип відображає всі зовнішньоекономічні операції за певний період   часу   (місяць,   квартал,   рік).   Це   показує,   що   в   платіжному   балансі

відображаються всі економічні операції, що здійснюються за певний термін часу між резидентами даної країни і нерезидентами.

Другий  принцип  —  метод  подвійного  запису,  коли  кожна зовнішньоекономічна операція, що належить до платіжного балансу, записується до нього двічі. Один запис показує, які зміни в активах і пасивах країни викликає ця операція. Другий запис зрівноважує першу і показує, якими засобами регулюються взаємні    вимоги    і    зобов´язання    між    країнами,    що    виникають    внаслідок

зовнішньоекономічної операції.

Платіжний   баланс   активний,   якщо   валютні   надходження   перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження.

Згідно  з  прийнятими  у  міжнародній  практиці  принципами  подвійної бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов´язань відображається у  дебеті,  а  зменшення  активів  або  збільшення  пасивів  —  у  кредиті  балансу.

Дебетова частина платіжного балансу відповідає поняттям «платежі», «витрати», і тому цифри, що зараховують на неї, супроводжуються знаком «мінус». Кредитова частина відповідає поняттям «надходження», «доходи», цифри, шо зараховують на неї, або мають знак «плюс», або не мають ніякого знака. Загальна сума кредиту

повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу.

 

 

2. Розглянемо структуру платіжного балансу. Залежно від характеру операцій платіжні баланси складаються з двох основних розділів: 1 — «Платіжний баланс на поточних  операціях»,  або  «Поточний  платіжний  баланс»;  2  —  «Баланс  руху капіталів (короткострокові та довгострокові операції) та кредитів». Кожен з цих двох розділів, у свою чергу, поділяється на підрозділи.

Розглянемо розділ «Поточний платіжний баланс», або «Рахунок поточних операцій». Його підрозділи, або статті, узагальнюють дані про зовнішньоекономічні

операції, які здійснювалися на умовах, прийнятих у міжнародній практиці угод без відстрочування  платежів,  що  не  передбачають  надання  або  залучення  коштів  у

іноземній валюті в кредитній формі. Він містить насамперед дані про експорт та імпорт товарів та послуг, про вантажні та пасажирські міжнародні перевезення, іноземний туризм та платежі за кордон, надходження коштів з інших країн без товарного забезпечення (заробітна плата, відсотки, дивіденди).

 

Рахунок поточних операцій поділяється на дві частини:

1. Платежі та надходження за зовнішньоторговельними операціями, або торговий баланс (merchandise trade balance, рахунок торгівлі). Він містить інформацію про експорт та імпорт товарів (як цивільних, так і військових). Експорт призводить до припливу  грошових  коштів,  отже,  утворює  статтю  кредиту;  імпорт  —  до  їх відпливу; і формує статтю дебету; їх баланс називається торговим, або видимим балансом. Отже, торговий баланс — це чиста вартість експорту тільки товарів за вирахуванням їх імпорту. Цей баланс підводиться під статтями торгових потоків, а усі решта статей залишаються «під рискою».

2. Баланс послуг та некомерційних операцій, доходи та платежі за інвестиціями

(рахунок невидимої торгівлі). Він містить статті, які відображають надання або отримання послуг  з міжнародних перевезень, страхування, фрахту, туристичних,

банківських, консультаційних та інших видів; виплати та надходження відсотків,

дивідендів  тощо  за  отримання  або  надання  кредитних  послуг.  Статті  кредиту утворює невидимий експорт, статті дебету — невидимий імпорт. Отже, баланс невидимої торгівлі — це чиста вартість експорту послуг за вирахуванням їх імпорту плюс надходження від інвестицій за кордоном за вирахуванням виплат за надані інвестиції плюс сальдо трансфертних платежів.

Баланс рахунку поточних операцій складають підсумувавши два баланси —

торговий та баланс невидимої торгівлі.

Розглянемо розділ «Баланс руху капіталів та кредитів», або як його інколи називають «Рахунок по зовнішньоторгових угодах з активами та пасивами». Статті цього розділу платіжного балансу відображають зміни вартості фінансових активів та зобов´язань країни внаслідок зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід   права   власності.   Інакше   кажучи,   рахунок   капіталу   необхідний   для визначення зведених результатів операцій з фінансовими активами та пасивами, які здійснюються резидентами та їхніми іноземними діловими партнерами за певний період.

Рахунок капіталу поділяється на дві основні частини:

1. Рахунок руху