Міжнародна економіка

Ризики, що виникають при міжнародних платежах:

- вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил);

- ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти певної країни конвертувати її у валюту іншої країни, внаслідок обмеження, накладеного урядом;

- ризик невиконання зобов'язання, або несплати (більш імовірний, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов'язання, в іншій

країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).

6. Валютний кліринг - це угода між керівництвом двох і більше країн про обов'язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов'язань. Ця форма міжнародних розрахунків використовується для зменшення потреби в грошових коштах   і   для   спрощення   процесу   обміну   платіжними   повідомленнями.   При наявності клірингової угоди між країнами експортери та імпортери не мають права ухилятися від розрахунків по клірингу.

Цілі валютного клірингу різні в залежності від валютно-економічного стану

країни: вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів; отримання пільгового кредиту від контрагента, що має активний платіжний баланс; безповоротного фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.

Види валютного клірингу розрізняють за наступними ознаками:

- в залежності від числа країн-учасниць: двохсторонній (розрахунки ведуться в двох країнах: імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери замість

інвалютної   виручки  отримують  національну  валюту;   залік  взаємних  вимог  і

зобов'язань  здійснюють  банки,  які  ведуть  клірингові  рахунки),  багатосторонній

(включає три і більше країн, прикладом виступає Європейський платіжний союз);

- за обсягом операцій: повний кліринг (охоплює до 95% платіжного обороту) і частковий (поширюється на окремі операції);

-  за  способом  регулювання  сальдо  клірингового  рахунку:  з  вільно-конвертованим

сальдо, з умовною конверсією, неконвертоване сальдо, по якому не може бути здійснений обмін на іноземну валюту та який погашається твердими товарними поставками.

Клірингові трансакції переважно здійснюються в розрахункових клірингових палатах, організованих банківськими центрами або державними установами. Часто організація, управління і керівництво розрахунковими палатами належать до сфери

діяльності центрального банку в особі його місцевих відділень. Розрізняють місцеві, регіональні та загальнонаціональні розрахункові палати. Цей поділ зумовлює значні

відмінності   у   формах,   сумах   та   обсягах   платежів.   Наприкінці   кожного   дня клірингова палата розраховує чисту позицію кожного учасника клірингу, беручи до уваги платежі, які цей учасник відправив усім іншим банкам-учасникам, а також платежі, які він отримав від цих банків. У результаті кожний банк переказує лише

 

суму чистої позиції щодо усіх інших учасників клірингу. Коли клірингом керує центральний банк, то він може безпосередньо дебетувати і кредитувати рахунки установ,  оскільки  відразу  ж  має  відомості  про  розміри  сальдо.  Якщо  кліринг здійснює приватна організація, то центральний банк отримує інформацію про сальдо від організатора клірингу.

Валютні кліринги виявляють двоякий вплив на зовнішню торгівлю. З одного боку,вонипом'якшуютьнегативнінаслідкивалютнихобмеженьтадають

можливість експортерам використати валютну виручку. З іншого боку, виникає потреба в регулюванні зовнішньоторговельного обороту з кожною країною окремо, а валютну виручка може використовуватись тільки в тій країні, з якою укладена клірингова угода. Тому для експортерів валютний кліринг невигідний. Крім того,

замість виручки в конвертованій валюті вони одержують національну валюту.

Отже,найбільшуперевагусередміжнароднихрозрахунківмаєкліринг оскільки він найбільш зручний і надійний. В Україні даний вид розрахунку немає

широкого застосування, але багато фірм, які працюють на міжнародному ринку,

використовують даний вид розрахунків.

 

Тема 17 Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

 

1.    Визначення та принципи формування платіжного балансу

2.    Структура платіжного балансу та макроекономічний аналіз його статей.

3.    Методи регулювання платіжного балансу.

4.    Моделі макроекономічної рівноваги відкритої економіки.

 

1. Для повної характеристики платіжного балансу потрібно визначити додаткові категорії і, перш за все, дати загальне поняття балансу.

Баланс — кількісне вираження відносин між сторонами будь-якої діяльності, які повинні врівноважувати одна одну.

Усі міжнародні господарські зв´язки країни відображаються в різних балансах міжнародних розрахунків.

Баланс міжнародних розрахунків — це статистична звітність, що відображає співвідношення грошових вимог і зобов´язань, надходжень і платежів однієї країни у відношенні до інших.

На практиці розрізняють два види балансів міжнародних розрахунків:

1) розрахунковий баланс;

2) платіжний баланс.

Розрахунковий баланс враховує експорт і імпорт товарів та послуг, надання і отримання позик та інвестицій за певний термін часу або на певну дату.

Вцьомубалансівідображаєтьсязвітністьпроспіввідношеннявимогі

зобов´язань однієї країни у відношенні до інших незалежно  від термінів надходження платежів. До його складу входять як погашені, так і непогашені платежі; сальдо розрахункового балансу відображає міжнародний розрахунковий стан країни. Його активне сальдо свідчить про те, що країна може очікувати подальших   валютних   надходжень.   Від´ємне   сальдо   характеризує   країну,   як боржника і в майбутньому їй потрібно буде здійснювати валютні платежі.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період.

Платіжний баланс включає:

• розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів