Міжнародна економіка

- створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

-   тяжіння   світової   економіки   до   єдиних   стандартів,   цінностей,   принципів

функціонування.

У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь- якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту,  активний  обмін  товарами,  послугами,  інвестиціями  вона  сприяє

 

підвищенню  ефективності  функціонування  національних  економік,  а  з  іншого  –

посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.

На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни – глобальні лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у всіх   сегментах   світового   ринку,   накопиченого   у  безпрецедентних   масштабах капіталу  ключовими  детермінантами  їх  успіху  стають  інтелектуалізація, соціалізація,  екологізація,  деіндустріалізація  економіки,  пріоритетність  знань  та

інформації, розвиток ―людського капіталу‖.

На   іншому   полюсі   світової   економіки   –   більшість   країн,   для   котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично  неможливо  впливати,  але  обов’язково  треба  враховувати.  Особливо

важливовраховуватимасштабиідинамікупроцесустановленнясистеми глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, який

не є еквівалентним.

Глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо віднести:

•поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг

(скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);

•перехід на ресурсозаощаджуючі технології;

•посилення уваги до важливих проблем людства та інші.

Однак, глобалізація економіки – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами економічної діяльності.

Отже, до негативних наслідків глобалізації відносяться:

•посилення нерівномірності розвитку країн світу;

•нав’язуваннясильнимикраїнамисвоєїволі,нераціональноїструктури господарства, політичної та економічної залежності.

Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на

національному та міждержавному рівнях.

Головне протиріччя глобальної економічної системи пов’язане з формуванням в рамках провідних західних держав замкненої господарської системи. Цей процес можна прослідкувати за такими напрямками:

1) концентрація в постіндустріальному світі більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства;

2) зосередження основних торговельних потоків в межах співдружності розвинених держав;

3) замикання інвестиційних потоків

 

4) спрямованість міграційних потоків з країн ―третього світу‖ в розвинені регіони                                                                                                                      планети.

 

 

2.Фінансоваглобалізація.

 

 

В другій половині ХХ століття відбуваються певні зміни в основних формах міжнародних економічних відносин між країнами світу, які обслуговує світова валютна система:

§ Постійне зростання міжнародного товарообміну; обсяг світового експорту щорічно збільшується на 5-6%; розвиток міжнародної торгівлі супроводжується нарощуванням світового багатства;

§ Відбувається посилення міграції робочої сили ; наприкінці XX ст. значно підвищився  рівень  легальної  та  підпільної  міграції  робочої  сили,  особливо  між

розвинутими країнами, з одного боку, та країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою – з іншого; міграція населення супроводжується міжнародним рухом грошових коштів; у 1980 —90-х роках спостерігається щорічне збільшення переказів грошових коштів робітниками пересічно на 27%;

§ З кінця 1960-х — на початку 70-х років внаслідок поступового пом’якшення валютного контролю полегшується доступ на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн; розмір фінансових

потоків між країнами, основну частину яких становлять портфельні інвестиції, наприкінці 90-х років сягнув понад 1 трлн. дол. США.

Все це сприяє розвитку системи  фінансових послуг у світовому масштабі. Зміна напрямків і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбувалася на підґрунті  загальносвітової  тенденції  глобалізації  економічного  розвитку,  у  тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин.

Глобалізація  перетворює  світове  господарство  на  єдиний  ринок  товарів, послуг, капіталів, робочої сили, суб’єкти якого взаємопов’язані єдиною системою фінансово-економічних відносин.

Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації є вибухоподібне

зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світогосподарських зв’язків.

Поштовхом для такого бурхливого розвитку міжнародних фінансових потоків

стала суттєва лібералізація валютних ринків, валютного регулювання.

До початку 1980 р. у світовій економічній системі сформувалася світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних