Міжнародна економіка

налічується більше 4 тис., з яких більше 300 – міждержавні.

Міжнародні організації можна поділити за декількома принципами на:

1.  Міждержавні  (міжурядові)  та  недержавні.  Переважна  більшість  міжнародних

організацій  –  недержавні.  Серед  них  велика  кількість  різноманітних  асоціацій, союзів                                                            і                                                            фондів.

2. Універсальні, відкриті для всіх держав, і спеціалізовані, наприклад, регіональні чи галузеві                                              міжнародні                                              організації.

3. Організації загальної компетенції, що охоплюють всі сфери політичних, економічних,   соціальних   та   культурних   відносин   (ООН,   Рада   Європи,   Ліга

арабських  держав),  і  спеціальної  компетенції,  які  здійснюють  співробітництво  в будь-якій  визначеній  сфері  (Всесвітній  поштовий  союз,  Міжнародна  організація

праці,                 Всесвітня                 організація                 охорони                 здоров'я).

4. Міждержавні та наддержавні організації, рішення яких на відміну від рішень міждержавних організацій, безпосередньо поширюються на фізичних і юридичних осіб держав-членів організацій (наприклад, Рішення ЄС обов'язкові для всіх осіб в

 

країнах                                                                                                                             ЄС).

5. Відкриті організації, до яких можна вільно вступати, і закриті, вступ до яких відбувається по запрошенню першозасновники (наприклад, НАТО).

У відповідності з такими класифікаційними ознаками економічні міжнародні організації                               можна                               поділити                               на: а) організації, призначені для рішення комплексних політичних, економічних, соціальних і екологічних проблем. Сюди відносять організації системи ООН, ОЕСР,

Рада                                       Європи                                       й                                       ін.; б) організації, які регулюють світові фінансові ринки і міжнародні валютно- фінансові       відносини       (МВФ,       група       Світового       банку       та       ін.); в)  організації,  що  регулюють  товарні  ринки  і  міжнародні  торгівельні  відносини

(СОТ,                                      ОПЕК                                      та                                      ін.);

г)       регіональні       міжнародні       організації       (НАФТА,       ЄС       та       ін.).

 

Тема 21 Інтеграція України у світову економіку

 

 

1.  Необхідність та умови інтеграції України до світового економічного простору.

2.  ЕкономічнівідносиниУкраїнизрегіональнимиінтеграційними угрупуваннями.

3.  Україна як член міжнародних економічних організацій.

 

 

 

1. Україна має необхідні передумови для входження у світове господарство та отримання певного місця в системі міжнародного поділу праці. Серед них - наявність сировинних ресурсів, родючих земель, дешевої та відносно освіченої робочої сили, рекреаційно-туристичних можливостей, значного науково- технічного та інтелектуального ринку товарів і послуг, вигідне геололітичне становище "моста" між Західною Європою та Азіатським континентом, спільного географічного та економічного простору з країнами східної Європи.

У процесі ринкової трансформації економіки України необхідно досягти двох цілей:  здійснити  реструктуризацію  національної  економічної  системи  на ринкових засадах з урахуванням внутрішніх можливостей і одночасно вийти на світові ринки на основі використання наших потенційних конкурентних переваг. Зовнішньоекономічний   комплекс   України   є   результатом   впливу   існуючої

національної економічної системи, а також основних закономірностей розвитку, притаманних світовому господарству.

Через зовнішньоекономічний комплекс економіки забезпечується вплив НТП на національне виробництво. Конкуренція на світових ринках підвищує рівень конкурентноздатності національних товаровиробників, їх орієнтація