Міжнародна економіка

фінансовими активами, які втратили національну належність і прямують до районів сприятливої господарчої кон’юнктури.

Поглиблення інтернаціоналізації у фінансовій сфері, зміцнення зв’язків між основними фінансовими центрами світу стали основою так званої фінансової революції.

 

 

•         формування         системи         міжнародних         фінансових         інститутів.

• швидкий розвиток фінансових інновацій .

Фінансова інновація — це створення нових фінансових інструментів та технологій.

Нові  фінансові  технології  —  це  інвестиційні  фонди  відкритого  типу,  що

вкладають кошти тільки в короткострокові  зобов’язання  грошового ринку; банківські  автомати  (автомати,  що  виконують  різні  банківські  операції);  похідні цінні папери і т п.

Нові(відносно)фінансовіінструменти-цеєвродоларовідепозитні

сертифікати, єврооблігації з нульовим купоном, синдиковані кредити в євровалюті, ставка проценту, квоти та короткострокові зобов’язання зі змінним процентом.

Фінансовий інжиніринг (близько 1991р. з’явився цей термін) – це розвиток та творче застосування фінансових технологій для розв’язання фінансових проблем та використання фінансових можливостей.

Фінансова криза показала, що ситуацію ускладнюють небезпеки подальшого порушення макроекономічного балансу, які висувають інші принципове в регулятивному відношенні питання: що з негативних факторів є первісним. Або це

— вибухонебезпечні зовнішні боргові нагромадження, експортна незабезпеченість

фінансових зобов’язань по відношенню до валютних інструментів та інститутів, або навпаки, скоріше — це порушення балансу на валютних біржах, які можуть спричинитися  до  погіршення  стану  на  біржах  фондових,  в  реальному  векторі взагалі, об’єктивно унеможливлюючи таким чином своєчасне повернення боргів закордонним кредиторам та підриваючи довіру потенційних прямих інвесторів до країни.

Суперечливість, неоднозначність розгортання процесу глобалізації взагалі й міжнародних фінансових відносин зокрема підтверджуються нерівномірним розвитком окремих сегментів світового фінансового ринку, з одного боку, і далеко не однаковим впливом міжнародної фінансової складової на економічний розвиток

окремих                   груп                   країн                   —                   з                   іншого.

 

 

3.    Глобальні    проблеми:    причини    виникнення    та    шляхи    вирішення

 

 

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити як комплекс зв’язків і відносин між державами і соціальними  системами,  суспільством  і  природою  в  загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів всіх країн світу і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікаціяглобальнихпроблем:

1. Політичні проблеми (недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного     миру,     роззброєння,     військові     та     регіональні     конфлікти).

2. Природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба        з        хворобами,        проблеми        світового        океану        тощо).

 

3. Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність,      стихійні      лиха,      біженці,      безробіття,      бідність      та      ін.).

4. Наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування тощо).

Кожна з названих глобальних проблем породжена специфічними причинами, які   зумовлені,   з   одного   боку,   особливостями   розвитку   продуктивних   сил,

географічним положенням країн, рівня прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто матеріальним змістом суспільного способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності. При численності глобальних проблем їм притаманні причинно-наслідкові

зв’язки,    які    визначають    розвиток    технологічного    способу    виробництва.

 

 

4.              Міжнародне              регулювання              глобальних              проблем.

 

 

Боротьба за світове панування та ворожнеча між провідними країнами світу призвели до загибелі першої моделі глобалізуючого світу, що виникла на початку ХХ   ст.   (після   Першої   світової   війни   та   серії   руйнівних   революцій),   для попередження нових катаклізмів була організована Ліга Націй. Вона була створена у 1919 році за ініціативою країн-переможець у війні Франції та Великобританії. До неї увійшли більше 30 країн. Проте США не увійшли до цієї організації, Німеччина й Італія вишли з неї в 1934 році, вже готуючись до майбутньої агресії. Після виходу фашистських держав СРСР увійшов у Лігу Націй, але в 1939 році був виключений з неї за агресію проти Фінляндії. Ліга Націй не виконала своєї мети і фактично припинила своє існування. Почалася Друга світова війна.

Після її закінчення держави-переможці знову зробили спробу створення міжнародної організації, здатної регулювати відносини між країнами і вирішувати

світові проблеми. В 1945 р. була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН), а

роком раніше на Бреттон-Вудській конференції був