Міжнародна економіка

спеціалізації. Останнє можливе за умови, коли підприємства використовують у виробничому процесі інновації та новітні технології. У такому разі зовнішньоекономічний комплекс сприяє соціально-економічному зростанню країни.

Однак формування сучасного зовнішньоекономічного комплексу України припадає на період, коли світові ринки вже переважно поділені між основними суб'єктами      міжнародних      економічних      відносин      —      державами      і

транснаціональними корпораціями. Для сучасного етапу розвитку світового господарства можна виділити основні тенденції, які мають значний вплив на формування і розвиток зовнішньоекономічного комплексу України. Серед них такі:

– розвиток процесів інтернаціоналізації у світовому господарстві внаслідок інтенсифікації міжнародного поділу праці, структура якого, з одного боку вже

склалася, а з іншого - перебуває у стані модифікації;

– остання передбачає перехід до нової моделі міжнародного поділу праці, який грунтується на частковому і, значною мірою, на одиничному поділі праці. Це призвело  до  виходу  процесу  виробництва  з  окремого  підприємства  за  межі країни, зумовивши розвиток міжнародної промислової кооперації. Остання відображає  новий  рівень  усуспільнення  виробництва,  за  якої  безпосередньо

 

виробничі зв'язки між підприємствами різних країн стають постійними і набувають повної самостійності щодо товарообмінних операцій на світовому ринку та реалізується у вигляді світових промислових комплексів;

– перехід до якісно нової моделі світового розвитку на основі становлення принципово нового технологічного способу виробництва шляхом впровадження в усі галузі національної економіки високих інформаційно-інтелектуальних технологій,    які    базуються    на    електронній    автоматиці,    інформації    та

біотехнологіях, використанні матеріало-, енерго-, ресурсо- і працезберігаючих виробництв;

– створення глибоко інтегрованих міжнародних об'єднань.

При формуванні свого зовнішньоекономічного комплексу з метою інтеграції у світове  господарство  Україна  має  брати  до  уваги  як  наявність  міжнародних

інтеграційних об'єднань, так і особливості тієї політики, яку проводять країни-

члени цих формувань. Це означає, що вимоги організацій та регіональних інтеграційних об'єднань мають бути узгоджені з національними інтересами нашої держави.

Інтеграція України у світовий економічний простір вимагає від неї чіткого визначення стратегічних і тактичних інтеграційних цілей. До стратегічних цілей слід віднести орієнтацію на інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС.  Тактичні  цілі  полягають  у  посиленні  співробітництва  України  в  межах

Економічного союзу країн СНД при збереженні її статусу асоційованого члена, а також із країнами Східної Європи. Це створить умови, з одного боку, для зміцнення її становища на ринках колишнього постсоціалістичного простору, а з іншого — дасть змогу нарощувати експортний потенціал і отримувати ті види товарів, послуг, робочої сили та технологій, в яких Україна відчуває гостру потребу.

Отже, для прискорення процесу входження України у світове господарство слід брати до уваги такі обставини:

–  основними  орієнтирами  українських  товаровиробників  мають  бути технологічні  фактори,  світові  стандарти,  культура  виробництва  та  динаміка

ємності світового ринку. Природні фактори у таких випадках практично не відіграють суттєвої ролі, тому що визначальна роль належить суто технологічним можливостям. Під впливом дії технологічних факторів підприємство переходить

на параметри світового виробничого процесу: якість продукції, її асортимент, відповідність моді, рівень витрат. Уніфікується також його виробництво незалежно від розмірів країни;

– необхідною умовою сучасного ефективного виробництва стало наближення потужностей підприємств, технологій, технічного оснащення та серійності до таких світових критеріїв оптимальності, як орієнтація не на масове виробництво,

а  на  конкретного  споживача.  На  ці  критерії  повинні  орієнтуватись  експорто-

орієнтовані підприємства, що дасть змогу інтегрувати національну економіку зі світовим господарством;

– внаслідок інтернаціоналізації продуктивних сил немає потреби створення в країнах світового господарства максимально галузево розгалужених виробничих систем, включаючно  підприємствами  з  повним  технологічним циклом,  що на

 

попередніх етапах розвитку країн світу випливало з концепції максимального самозабезпечення.

В нинішніх умовах економічно доцільною стала активна участь країн у міжнародній спеціалізації.    Характерними тенденціями розвитку світового товарного ринку стало розширення його меж, зростанням обсягу потреб та зміна їх структури, що потребує динамічного оновлення товарної номенклатури. В нинішніх умовах жодна країна не може тривалий час залишатись монополістом

навіть у виробництві, де застосовуються новітні технології; вплив таких традиційних факторів МПП, як природні ресурси, географічне положення, виробничий досвід значно зменшився порівняно з факторами, що визначаються науково-технічним прогресом.

Крім врахування цих обставин інтеграція України у світове господарство у постсоціалістичний період залежить від ринкових трансформаційних процесів,

які будуть сприяти посиленню конкурентоспроможності національних товаровиробників  на  зовнішніх  ринках  та  позбавленню  нашої  економічної системи від державного монополізму, невизначеності напрямків структурної перебудови національної економіки, нерозвиненості ринкової інфраструктури, визначення шляхів подальшого розвитку військово-промислового комплексу.

Для подолання негативних рис, притаманних сучасній економічній системі

України, необхідне здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення її   інтеграції   у   світове   господарство.   Серед   них   важлива   роль   належить

формуванню механізму зовнішньоекономічних зв'язків на ринкових засадах. Під

останнім мають на увазі сукупність конкретних форм зв'язків та систему інституціональних, правових, організаційно    управлінських та фінансово- економічних регуляторів, які забезпечують ефективну взаємодію національних суб'єктів  підприємництва  зі  світовими  на  макро-  та  мікрорівнях,  з  метою

розвитку продуктивних сил та соціально-економічного прогресу суспільства. Механізм  зовнішньоекономічної  діяльності  має  забезпечити  найбільш оптимальне входження економіки