Міжнародні економічні відносини

Суб’єктами МЕВ є учасники міжнародних економічних явищ і процесів, здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Класифікують суб’єктів МЕВ за критерієм рівнів. Суб’єкти мікрорівня – це підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи. На метарівні – регіони, галузі економіки, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Для макрорівня характерні зв’язки між державами, групами держав, державами та міжнародними організаціями.

Головним суб’єктом системи світового господарства є держави. Саме вони створюють поле діяльності для суб’єктів мета- й мікрорівня, укладаючи між собою договори про двостороннє або багатостороннє співробітництво.

Основу міжнародних економічних відносин складає теорія і практика міжнародної економіки. Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні - це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вузьке трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії суб’єктів різних держав в міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва, фінансування та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Сучасні МЕВ є системою економічних  зв’язків, які характеризуються:

• виходом за межі національних господарств;
• взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;
• визначеністю форм;
• різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

Як зазначалось рівні МЕВ можна розбити на макро-, мета- і мікрорівні, де макрорівень – це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, метарівень – це міжнародні зв’язки галузевого й регіонального значення, мікрорівень – це, відповідно, рівень зв’язків між фірмами різних країн.

Крім того рівні МЕВ також розглядають і за ступеням розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, ступеням тривалості дії угод і переплетеності економік. При цьому виділяють такі чотири рівні:

• міжнародні економічні контракти – найпростіші, одиничні, відпадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами;
• міжнародна економічна взаємодія – це добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на тривалий період часу;
• міжнародне економічне співробітництво – це міцні і тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових договорах і угодах. Даному рівню притаманне партнерство;
• міжнародна економічна інтеграція – це вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами. Кожний вищий рівень містить у собі ознаки нижчого.

Структура МЕВ включає вісім наступних форм:

• міжнародні валютні відносини; 
• міжнародні фінансово-кредитні відносини;
• міжнародне виробниче співробітництво;
• міжнародне науково-технічне співробітництво;
• міжнародні трудові відносини;
• міжнародна торгівля товарами;
• міжнародна торгівля послугами;
• міжнародні транспортні відносини.

Існують загальні та специфічні принципи розвитку МЕВ.

Загальні принципи:

• взаємовигідність економічних зв’язків для двох і більше партнерів;
• еволюційність міжнародних економічних процесів, без силового нав’язування співробітництва;
• неконфронтаційність МЕВ, тобто їх розвиток на основі компромісу;
• системність розвитку, тобто комплексний розвиток системи МЕВ, рівномірний розвиток всіх складових і зв’язків;
• розвиток МЕВ на науковому грунті;
• спільне вирішення глобальних проблем.

Специфічні принципи: 

• кожна держава має право вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні й культурні системи;
• заборона використання економічних, політичних та інших заходів з метою підкорення іншої держави;
• обов’язок держав співпрацювати між собою з метою підтримання міжнародного миру і безпеки, розвитку міжнародного співробітництва і прогресу;
• взаємна і справедлива вигода від партнерства;
• надійність і конвертованість валюти;
• вчасні міжнародні розрахунки;
• підтримка платіжного балансу;
• не нав’язування штучного інтегрування та інше.

Характер та тенденції розвитку сучасних МЕВ. Сучасний рівень інтенсивних економічних зв’язків між країнами свідчить про :

• великий ступінь міжнародного розподілу праці у світовому господарстві;
• зростання масштабів і якісних змін характеру традиційної міжнародної торгівлі готовою продукцією, а саме, з чисто комерційної вона перетворилася багато в чому на засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів;
• інтенсифікацію міграції капіталів;
• швидкий обмін науково-технічними знаннями, розвиток сфери послуг;
• помітний ріст масштабів міграції робочої сили;
• прискорення та розширення процесів інтеграції економік країн та регіонів.

Досягнута ступінь єдності торгівлі, виробництва та кредитно-фінансової сфери промислово розвинених країн служить ознакою формування світового господарського комплексу. Його учасники, не дивлячись на кордони між державами, функціонують як складові частини спільної господарської системи. Тобто, проходить інтернаціоналізація господарської діяльності. Вона характеризує взаємозв’язок і взаємозалежність окремих національних економічних систем. Вона під дією науково-технічного прогресу створює таку ситуацію, коли практично  кожній з країн не вигідно мати “своє виробництво”. Окремі національні економіки все більш інтегруються в світове господарство, прагнучи знайти та знаходять свою нішу. Все більш інтернаціональний характер набуває рух  капіталів, робочої сили, підготовка кадрів, обмін спеціалістами.

Генеральною тенденцією розвитку світового господарства є рух в напрямку єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічному зближенню та об’єднанню окремих країн в єдиний світовий господарський комплекс. Це дозволяє  говорити про необхідність вивчення проблем глобальної економіки як системи, комплексу міжнародних економічних відносин.

Появу (феномен) глобалізації можна розглядати з двох сторін. На макроекономічному рівні глобалізація означає спільне прагнення країн та окремих регіонів до економічної активності поза межами своїх кордонів. Ознаки такого прагнення наступні:

• лібералізація;
• зняття торгових та інвестиційних бар’єрів;
• створення зон вільного підприємництва.

На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміють розширення діяльності