Міжнародні економічні відносини

Основні тенденції міжнародного поділу праці. Безперервно розвиваючись, процес МПП набув певних тенденцій та особливостей. До них слід віднести:

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. На долю розвинутих країн припадає близько 25% населення і 80% сукупного національного продукту. Країни, що розвиваються, в світовому господарстві є, в основному, постачальниками сировини і споживачами готової продукції. Але останнім часом встановлюється нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.
2. Між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, швидкими темпами зростає внутрішньогалузевий обмін продукцією обробної промисловості, виробництво трудомістких, матеріаломістких, стандартизованих виробів на експорт для задоволення потреб, в першу чергу, промислово розвинутих країн. На провідні ролі в цьому вийшла перша четвірка так званих “драконів” - Гонконг, Сінгапур, Тайвань і Південна Корея, а також Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія та деякі інші країни, що відносяться до нових індустріальних країн.
3. Пануюче становище в МПП зайняв внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо, подетальної та технологічної спеціалізації.
4. В результаті нерівномірності соціально-економічного розвитку в групі промислово розвинутих країн продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил, в першу чергу між трьома основними центрами - США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП.
5. Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного табору. Відбувається переорієнтація їх економіки та залучення до участі у МПП на іншій основі.
6. Відбувається неперервне зростання ролі транснаціональних корпорацій у міжнародному економічному обміні та МПП. Транснаціональні корпорації контролюють майже половину світового промислового виробництва та світової торгівлі.
7. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація господарської діяльності. Має місце тенденція до об’єднання зусиль провідних країн з колективного регулювання та зменшення наслідків економічних та валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних організацій - Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку тощо.
8. На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси в міжнародній торгівлі. Так, енергетична криза 70-х років викликала необхідність переходу на енергозберігаючі типи виробництв, що призвело до змін в структурі і, навіть, географічному розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн. 
9. Зростає об’єктивна необхідність в докорінній перебудові МПП та МЕВ в цілому. Вони не можуть розвиватись стихійно тому, що це може призвести до непередбачуваних наслідків.

 

Міжнародний поділ праці і його міжнародне кооперування заклали основу для виникнення світового ринку. 

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:

• він є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;
• він виявляється у міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції;
• він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути використані найефективніше;
• він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах;
• на ньому існує особлива система цін - світові ціни;
• на ньому рух товарів обумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв’язками між підприємствами та регіонами країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Товар, який знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції. Завдяки цьому кожний учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових.

Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотній вплив на виробництво, показує йому що, скільки та для кого треба продукувати. У цьому сенсі світовий ринок є первісним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економіки.

 

 

 

Світове господарство є невід’ємною частиною МЕВ. Виділяють наступні визначення  поняття “світове господарство”.

Світове (всесвітнє) господарство представляє собою сукупність національних господарств, взаємозв’язаних процесом міжнародного поділу праці, міжнародними економічними відносинами.

Світове господарство - сукупність національних економік країн світу, поєднаних між собою мобільними факторами виробництва.

Сучасне світове господарство - це глобальний економічний організм, сукупність національних економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, підпорядкований об’єктивним законам ринкової економіки.

Світове господарство - це сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління.

Наведені вище визначення дещо відрізняються за змістом, що відображає різні підходи до визначення структурних елементів світового господарства. У перших трьох визначеннях головними елементами визначені національні економіки (господарства). Згідно з четвертим визначенням, міжнародна економічна система розглядається як результат взаємодії усієї сукупності світогосподарських зв’язків та продуктивних сил з включенням механізму регулювання управління. Тобто, мається на увазі система якісно вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік рiзних держав. Кожне з наведених визначень більшою чи меншою мірою відображає суть світового господарства. Найбільш повним за суттю можна вважати наступне визначення: світове господарство - це сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.

Основою формування світового