Моделювання процесів антикризового управління підприємством

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше сформульовано концепцію моделювання антикризового управління розвитком підприємства, яка базується на представленні системи антикризового управління у вигляді комплексу взаємопов’язаних моделей, що дозволяють вирішувати слабоформалізовані задачі управління розвитком підприємства;

знайшла подальший розвиток структурно-функціональна модель внутрішньокорпоративного управління, характерною рисою якої є те, що вона базується на використанні моделей діагностики, прогнозування та прийняття управлінських рішень у межах системи антикризового управління;

вперше виділено зовнішній контур управління неплатоспроможним підприємством, який базується на використанні запропонованої моделі законодавчого акта про банкрутство;

знайшли подальший розвиток методики оцінки характеристики конкуренто-спроможності та оцінки загрози фінансової неплатоспроможності підприємства, що базуються на врахуванні множини кризоутворюючих факторів та мають адаптивні властивості за рахунок уведення коригуючих коефіцієнтів галузевої приналежності;

вперше розроблено моделі прогнозування зміни стану підприємства та сценаріїв розвитку подій, що базуються відповідно на основі методу теорії катастроф та марківських процесів, а їх відмітною рисою є те, що вони враховують інтенсивність впливу зовнішнього середовища та наслідки управлінських рішень;

удосконалено технологію формування стратегічної антикризової програми розвитку підприємства, що поєднує засоби економіко-математичного моделювання, інструментарій антикризового менеджменту і базується на використанні комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методики та моделі антикризового управління розвитком підприємства в цілому охоплюють проблематику данної предметної області: аналіз категорії “антикризове управління” та особливостей кризи вітчизняних підприємств, розробка засобів аналізу стану та прогнозування розвитку підприємств, виділення контурів управління кризовим підприємством та їх наповнення моделями, що виступають як цілісна технологія антикризового управління.

Запропоновані в дисертації рішення, висновки та рекомендації були впроваджені в АТЗТ “Інститут автоматизованих систем” (акт №3 від 21. 06. 2001 р.), ДП “Завод ім. В. О. Малишева” (акт № 4 від 15. 05. 2001 р.), ВАТ “Дзвиняцький лісокомбінат” (акт №2 від 08. 02. 2001 р.). Теоретичні розробки дисертації впроваджено в навчальний процес у ХДЕУ (акт № 1 від 22. 06. 2001 р.).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві: розглянуто антикризове управління, як специфічну фазу розвитку підприємства, проаналізовано методи діагностики підприємства, розроблено моделі процесів антикризового управління (№1 за списком робіт, що подано у авторефераті) ; розроблено модель формування управлінських рішень в межах антикризового управління (№2) ; виділено зовнішній та внутрішній контури управління підприємством, розроблено модель зовнішнього контуру управління (№3) ; сформульовано концепцію моделювання антикризового управління (№4) ; розроблено модель внутрішньокорпоративного управління підприємством (№5) ; сформульовано комплекс задач антикризового управління підприємством (№6) ; розроблено модель прогнозування розвитку підприємства на основі катастрофи типу “зборка” (№9) ; проаналізовано поняття “антикризове управління”, та розроблено комплекс відповідних моделей (№10) ; розглянуто персонал підприємства як засіб реалізації антикризового управління (№11) ; сформульовано задачі визначення ризику в умовах антикризового управління (№12) ; описано доцільність застосування СППР при реалізації антикризового управління (№13) ; визначено складники антикризової стратегії розвитку підприємства (№14) ; визначено роль організаційної структури при реалізації антикризового управління (№15) ; розроблено механізм прогнозування стану підприємства (№16).

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень оприлюд-нено на семінарі “Застосування математичних методів в економічних дослідженнях, надійність та адаптація АСУ”, що діє у рамках ради з проблеми “Кібернетика” НАН України; Міжнародному симпозіумі “Наука та підприємництво” (Трускавець, 2000) ; на Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів” (Харків, 1998) ; Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічного ризику: аналіз та управління” (Київ, 1998) ; Міжнародній науково-технічній конференції “Приладобудування 99” (Ялта, 1999) ; VI Всеукраїнській науково-методичній конференції з проблем економічної кібернетики (Харків, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт. З них: 1 монографія, 9 статей у наукових журналах, 1 – у збірниках наукових праць, 5 – у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг робіт 32, 54 ум. -друк. арк., особисто автору належить 11, 63 ум. -друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 151 джерела, додатків. Роботу викладено на 168 сторінках основного тексту. Дисертація містить 16 таблиць – на 6, 5 сторінках, 39 рисунків – на 27 сторінках, список літератури на 12 сторінках, 10 додатків – на 57 сторінках.

 

 

У вступі розкрито сутність, значення і стан розробки наукової проблеми, обгрунтовано необхідність проведення дослідження, його актуальність, сформульовано мету і задачі, розкрито загальну методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Проблема антикризового управління, основні задачі і методики аналізу неплатоспроможних підприємств” – проведено аналіз проблеми антикризового управління підприємством як специфічної фази його розвитку в умовах економіки, що трансформується.

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується існуванням великої кількості різноманітних криз, що зумовлює існування кризоутворюючого середовища. Більшість вітчизняних підприємств знаходиться в умовах внутрішньої трансформації. Співіснування зовнішнього кризоутворюючого середовища та внутрішньої нестабільності підприємств є передумовою криз вітчизняних підприємств. Під кризою підприємства слід розуміти загострення протирічь в його управлінні, структурі та організації, виробничій та фінансовій діяльності, що загрожують його стійкості в процесі функціонування та