Моделювання процесів антикризового управління підприємством

Оскільки між параметрами x, y, z існує об’єктивна залежність, то її можна представити на поверхні М у тривимірному просторі з координатами (X, Y, Z). Проекція залежності стану підприємства від його керуючих параметрів y, z буде мати вид графічного представлення катастрофи типу “зборка”, бо цей тип катастрофи має місце у випадку наявності двох керуючих параметрів. Прийнято таку гіпотезу щодо характеру залежності стану підприємства від змінних y і z: поверхня катастрофи типу “зборка”, розташована так, як це подано на рис. 5, задовільно описує явища прогнозування сценаріїв розвитку кризового підприємства в умовах середовища, що трансформується.

В розділі обгрунтовано, що в якості показника оцінки внутрішнього потенціалу підприємства доцільно використовувати показник конкурентоспроможності. Аналіз інтенсивності зовнішніх впливів на підприємство повинен проводитися експертним шляхом, базуватися на постійному моніторингу зовнішнього середовища та оцінюватися на основі результатів зіставлення їх збуджень з показниками діяльності підприємства.

Визначення можливих станів підприємств в умовах кризи може базуватися на узагальнених оцінках експертів, на відстеженні динаміки його розвитку, прогнозах еволюції середовища. Для подолання недоліків, пов’язаних з суб’єктивністю оцінок вказаних методів, в дисертації розроблено механізм прогнозування сценаріїв розвитку стану підприємства на основі застосування теорії марківських випадкових процесів для опису моделі підприємства, яка б дозволила об’єктивно оцінювати імовірність того, що об’єкт дослідження знаходиться в тому чи іншому стані.

В кожен момент часу t підприємство може знаходитись в одному із станів Hi (t) i=1, n і з плином часу переходити з одного стану в інший. Для марківського процесу перехід із стану Hi (t) в деякий момент часу в стан Hj (t+t) за проміжок часу t визначається перехідною імовірністю pij (t), а p (Hi (t)) характеризує імовірність того, що досліджуваний об’єкт знаходиться в стані Hi (t). Відносно процесів анти-кризового управлінння підприємством можна стверджувати, що ці імовірності будуть відображати кількісну оцінку загрози банкрутства (імовірність того, що під-приємство буде знаходитись на певній стадії розвитку кризи).

Для вирішення задачі прогнозування сценаріїв розвитку станів підприємства автором пропонується такий алгоритм моделювання.

Задається множина можливих станів підприємства Hi, що характеризують спрогнозовані етапи та тенденції його розвитку у відповідності до умов, що накла-даються середовищем, та вимог процесу прогнозування.

Визначаються оціночні критерії та задаються характеристики кожного стану підприємства.

Встановлюються можливі переходи vij між станами Hi, що характеризуються певними інтенсивностями, де i – номер попереднього стану, j – номер наступного стану.

Визначаються інтенсивності конкретних переходів підприємства vij між заданими станами Hi. Інтенсивності можуть оцінюватися експертами, розраховува-тися на основі статистичних даних, визначатися логіко-імовірнісними методами.

Формується система диференційних рівнянь, що описують спроектовану систему. В загальному вигляді рівняння має наступний вигляд:

 .

Виконується розрахунок перехідних імовірностей між станами шляхом вирішення системи відповідних диференційних рівнянь. Дана величина буде характеризувати імовірність знаходження підприємства в тому чи іншому стані в певний період часу.

Кризове підприємство в умовах нестабільного оточуючого середовища пред-ставляє собою систему, для якої необхідно розробити та реалізувати стратегічні про-грами антикризового розвитку. В даній системі виділяються ключові фактори, що спричинили кризу, тому метою антикризового управління є нейтралізація нега-тивних та стимулювання позитивних з них. Впливати на кризоутворюючі фактори, змінювати їх стан та характеристики слід шляхом розробки та впровадження мно-жини елементарних заходів, реалізуючи тим самим процес антикризового розвитку підприємства. Отже, управління процесом антикризового розвитку підприємства відбувається шляхом вибору альтернативних заходів. Множина цілеспрямованих заходів буде складати антикризову програму розвитку підприємства.

Технологія формування стратегічної антикризової програми розвитку під-приємства на основі множини альтернативних заходів складається з послідовності етапів: моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінка інтенсивності впливу кризоутворюючих факторів; аналіз існуючої системи управління; прогнозування впливу кризоутворюючих факторів; формулювання задач, визначення вимог до заходів, що розробляються, та програми антикризового управління; формулювання або вибір з банку даних множини припустимих антикризових заходів; реалізація процесу відбору альтернативних заходів; аналіз відібраних заходів за ступенем сумісності із загальною стратегією антикризової програми; визначення можливості реалізації антикризових заходів в умовах конкретного підприємства, попередня оцінка їх ефективності; об’єднання множини альтернативних заходів в програму антикризового розвитку підприємства.

Ефективність запропонованих моделей та механізмів проілюстровано на прикладі їх застосування у ВАТ “Дзвиняцький лісокомбінат”. У результаті реалізації процедури санації, в рамках якої була розроблена антикризова програма на основі запропонованих моделей, покращилося фінансово-виробниче становище підприємства, зокрема спостерігається зростання обсягів виробництва продукції (рис. 6).

У розділі проаналізовано питання реалізації розроблених моделей та механізмів антикризового управління підприємством на основі систем підтримки прийняття рішень. З цією метою розглянуто принципи та особливості побудови систем підтримки прийняття рішень в антикризовому управлінні; описано реалізацію прототипу системи підтримки прийняття рішень з антикризового управління підприємством.

 

 

Підприємство в сучасних умовах середовища, яке динамічно змінююється, являє собою складну комплексну систему, в якій з’являється нове бачення кризи: при розвитку елементам не обов’язково досягати критичних значень, жоден із параметрів може не досягати критичних значень, але підприємство може знаходитися в кризі. Гострота протікання кризових процесів посилюється тим, що вони протікають на фоні галузевих і макроекономічних криз. У дисертації доведено, що запобігання та нейтралізація даних проблем можливі завдяки впровадженню технологій антикризового управління з використанням економіко-математичних моделей.

Дисертаційні дослідження дозволили зробити такі