Моделювання процесів антикризового управління підприємством

Суб’єкти справи про банкрутство, його елементи та процедури визначаються як позиції (стани) мережі Петрі pi.

Процеси взаємодії між учасниками справи про банкрутство та його елементи виступають як переходи ti між станами.

Опис статей та розділів законодавства про банкрутство відбувається через представлення категорій законодавства про банкрутство у вигляді станів та переходів між ними.

На основі використання моделей законів, що структуровані на основі запропо-нованого механізму, формуються управлінські впливи, що представляються у вигляді правил та характеристик проведення процесів санації або ліквідації підприємства, які дозволяють формувати оптимальну програму діяльності підприємства.

У третьому розділі – “Методи та технології підтримки процесів антикри-зового управління” – розроблено методики оцінки стабільності підприємства та загрози кризи з урахуванням особливостей вітчизняної економіки та галузевої специфіки; запропоновано механізми прогнозування розвитку підприємств та технологію розробки антикризової програми.

В якості показника, що характеризує ступінь загрози кризи та рівень стабіль-ності підприємства, використано характеристику його конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємства визначається як його можливість адаптува-тися до впливів зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку та створення конкурентних переваг. Таким чином, конкурентоспроможність характеризує можливість підприємства існувати шляхом адаптації до кризоутворюючих факторів. Для прогнозування розвитку підприємства розроблено методику кількісної оцінки його параметрів – внутрішнього потенціалу підприємства та інтенсивності впливу зовнішнього середовища. Виходячи з того, що ці параметри залежать від множини кризоутворюючих факторів, оцінку внутрішнього потенціалу підприємства та ступінь впливу зовнішнього середовища слід визначати через інтенсивність впливу внутрішніх та зовнішніх кризоутворюючих факторів.

Методика оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства базується на таких регламентуючих положеннях.

Метод оцінки показників у динаміці необхідно використовувати для визначення інтенсивності тенденцій змін. У цьому випадку як база в t-му періоді дос-лідження виступає t – 1- й період аналізу, а приріст показника в порівнянні з базовим характеризує напрям динаміки його зміни.

Визначення внутрішнього потенціалу підприємства базується на методі оцінки показників для ряду однорідних об’єктів. В цьому випадку базою для порівняння виступатиме еталонне підприємство ki, яке охарактеризоване максимальними показниками в даній виборці K={ki}, а рівень потенціалу визначається як ступінь наближення об’єкта до еталона.

Фактори, що визначають інтенсивність зовнішніх впливів та потенціал підприємства, поділяються на фактори-стимулятори та фактори-дестимулятори в залежності від характеристик їх впливу на конкурентоспроможність підприємства.

Поділ факторів на стимулятори та дестимулятори дозволяє визначити ета-лон розвитку як точку евклідового простору, координатами якої є максимальні значення факторів-стимуляторів та мінімальні значення факторів-дестимуляторів.

При розробці моделі, покладеної в основу методики визначення загрози фінансової кризи підприємства, враховані нижчеперелічені положення.

Одним з найбільш інформативних та вимірних індикаторів загрози кризи на підприємстві є його фінансовий стан.

В якості параметрів, що дають оцінку фінансового аспекта функціонування підприємства, використано такі розділи часткових показників: показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності.

Як базу для розробки моделі доцільно використовувати багатофакторне регресійне рівняння.

Розділи часткових показників, що виступають як основа для розрахунку узагальненого показника, мають ріноманітні одиниці вимірювання. Тому необхідно стандартизувати часткові показники, що аналізуються, із сердньогалузевими:

 ,

де xij – елементи матриці стандартизованих показників; aij – елементи матриці значень показників, що аналізуються.

У кожному розділі показникам присвоюються вагові значення, що характе-ризують зачущість кожного в аналізі конкретної функціональної характеристики.

Кожен розділ показників слід представляти у вигляді зведеного зваженого значення:

 ,

де αil – зведені стандартизовані значення по i-му підприємству та l-му розділу показників; vj – вагове значення j-го показника, що визначається експертним шля-хом; Θl – множина номерів показників, які входять в l-ий розділ показників.

З урахуванням вищевикладених положень багатофакторна модель розрахунку загрози фінансової кризи підприємства має вигляд:

Ki = λl  αi1 + λ lαi2 + λ lαi3 + λ lαi4 + λ lαi5,

де Ki – узагальнений показник фінансового стану i-го підприємства; αi1 – зведений стандартизований показник рентабельності діяльності підприємства; αi2 – зведений стандартизований показник ефективності управління; αi3 – зведений стандар-тизований показник ділової активності; αi4 – зведений стандартизований показник ринкової стійкості; αi5 – зведений стандартизований показник ліквідності підприєм-ства; λl – вагові значення показників (l = 1, 5).

Доцільність застосування моделі даного типу для визначення загрози фінансової кризи полягає в тому, що фінансовий стан підприємства характеризується множиною показників і тільки їх поєднання дає точний та достовірний результат. Уведення коригуючих коефіцієнтів наділяє модель такою властивістю, як адаптив-ність до підприємств різної галузевої приналежності.

Зведеним стандартизованим показникам αil емпіричним шляхом визначаються поправочні коефіцієнти λl, що характеризують ступінь впливу кожного показника на кінцеву оцінку в різноманітних виробничих галузях.

Однією з ключових проблем в процесі ефективного антикризового управління є адекватне прогнозування станів підприємства та тенденцій його розвитку. З цією метою в дисертації запропоновано механізми прогнозування розвитку кризового підприємства.

Стрибкоподібна зміна значень стану кризового підприємства x, що відбувається в результаті плавної зміни керуючих параметрів y, z (y – внутрішній потенціал, z – зовнішні впливи), розглядається з позиції теорії катастроф. У відношенні до підприємства, що знаходиться в умовах нестабільного середовища, це означає, що певні негативні імпульси (зовнішні або внутрішні) можуть викликати глибоку