Модуль 1. Самостійна робота і поточний контроль. Змістовий модуль 1. Роль НБУ в економіці держави та порядок формування пасивів банку

Після детального аналізу кредитоспроможності позичальника ухвалюють рішення про співпрацю з ним або дають обґрунтоване письмове пояснення про відмову у видачі кредиту.

Якщо результати аналізу кредитоспроможності є позитивними й ухвалено рішення про надання кредиту, на третьому етапі банк починає розробляти умови кредитного договору, тобто визначає:

-вид кредиту;

-мету кредитування;

-обсяг кредитування;

-відсоткову ставку за кредитом;

-валюту кредитування;

-форму забезпечення;

-спосіб надання та погашення кредиту.

Відсоткова ставка за кредитом залежить від дії таких двох груп чинників:

-макроекономічних - темпи інфляції, динаміка валютного

курсу, динаміка ВВП, стан міжбанківського ринку, розмір облікової ставки;

-мікроекономічних - ціна ресурсів (розмір відсотків за депозитами) банку, умови конкретної позики, витрати на оформлення тощо.

На четвертому етапі відбувається підписання кредитного договору представниками банку і позичальника. За необхідності договір може підписувати ще й третя сторона - гарант. Кредитний договір складається з таких розділів:

І - Предмет договору (мета кредитування, сума, відсоткова ставка тощо);

II- Умови забезпечення (може містити посилання на додаткові документи, наприклад, на договір застави);

III- Зобов'язання банку;

IV- Зобов'язання позичальника;

VПрава банку;

VIПрава позичальника;

VII   Особливі умови договору (може містити порядок зміни умов договору, порядок вирішення спірних питань);

VIII- Реквізити сторін.

П'ятий етап передбачає здійснення постійного контролю за виконанням умов договору - кредитного моніторингу. Мета кредитного моніторингу — забезпечення своєчасного погашення кредиту разом з відсотками.

У разі несвоєчасного погашення кредитної заборгованості, банк застосовує до позичальника штрафні санкції - штрафи, що встановлюються як відсоток від суми непогашеної заборгованості за кожен день протермінування.

Якщо позичальник не може вчасно погасити кредит, то він повинен повідомити про це банк, обґрунтувавши причини неповернення. Тоді банк і позичальник можуть домовитися про реструктуризацію заборгованості — пролонгацію, списання, зміну графіка погашення, зміну відсоткової ставки, зміну форми забезпечення кредиту тощо.

За умови остаточної неплатоспроможності позичальника банк застосовує заставне право - стягнення на майно, яке перебуває в заставі. Або ж банк може ініціювати порушення справи про банкрутство боржника, згідно зі Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Безнадійна кредитна заборгованість списується за рахунок коштів резерву страхування активних операцій.

 

 

Для уникнення появи безнадійних кредитів банк оцінює кредитоспроможність позичальника. При цьому кожен банк застосовує свою унікальну систему оцінки, яка, зазвичай, поєднує елементи кількох загальноприйнятих технологій і власні напрацювання банку. 

Найпоширеніша система оцінки передбачає аналіз фінансового стану позичальника за коефіцієнтами, які розраховуються па підставі його балансу. НБУ в Положенні "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих в і раї за кредитними операціями банків" № 279 від 6 липня 2000 р. рекомендує банкам для здійснення оцінки фінансового стану позичальника враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

1)платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, ПОТОЧНОЇ і загальної ліквідності);

2)фінансова стійкість (коефіцієнт маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

3)обсяг реалізації та рентабельність;

4)собівартість продукції;

5)прибутки і збитки;

6)обороти за рахунками;

7)склад та динаміка дебіторської та кредиторської заборгованостей;

8)собівартість продукції, прибутки та збитки, рентабельність у динаміці;

9)наявна кредитна історія. 

 Крім об'єктивних економічних показників діяльності, НБУ пропонує враховувати суб 'єктивні чинники:

-ринкова позиція позичальника;

-залежність позичальника від циклічних і структурних змін в економіці або галузі;

-наявність державних замовлень чи державної підтримки галузі;

-ефективність менеджменту на підприємстві;

-професіоналізм управлінців, керівників, їхня ділова репутація;

-будь-яка інша інформація.

При визначенні кредитоспроможності позичальника-фізичної особи потрібно враховувати кількісні і якісні характеристики позичальника, що підтверджуються достовірними документами.

Зазначимо, що банки активно створюють бюро кредитних історій, які накопичують усю інформацію про співпрацю особи з фінансовими інституціями як економічного характеру (своєчасність погашень, частота виникнення проблем, обсяги кредитування, додаткові умови тощо), так і суб'єктивного характеру (здатність до шахрайства, авторитет у ділових колах, професіоналізм та ін.).

В Україні діють п'ять бюро кредитних історій:

1)Українське бюро кредитних історій - 22,1 млн. кредитних історій; власником є Приватбанк і Big Optima Limited;

2)Перше всеукраїнське бюро кредитних історій - 1,627 млн. кредитних історій; бюро створене під егідою Асоціації українських банків;

3)Міжнародне бюро кредитних історій - 4 млн. кредитних історій; засновниками є Національна асоціація кредитних спілок України, Кредитінфо Груп Хф. (Ісландія) та Інвестиційно-фінансова група ТАС;

4)бюро кредитних історій "Русский стандарт" - 300 тис. кредитних історій, створене російською групою "Русский стандарт";

5)бюро кредитних історій "ДАТА МАЙНШГ ГРУП" -100 тис. кредитних історій.

Для аналізу кредитоспроможності позичальників також використовуються принципи:

- раціонального кредитування CAMPARI;

- правило 6 С;

- cash-flow

Кредитна лінія - це письмова угода між банком і позичальником, у якій передбачено умови надання кредиту в заздалегідь обумовлених сумах протягом певного часу. Доки діє кредитна лінія, клієнт може в будь-який момент отримати позику без додаткового оформлення