Модуль 2. Самостійна робота і поточний контроль. Змістовий модуль 2. Вексельні і валютні операції банків та результати їх комерційної діяльності

Після оплати векселя банк-аваліст набуває права регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх осіб, зобов’язаних перед цією особою, як солідарних боржників.

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання та має право утримувати з позичальника комісію за зобов’язання надати авальний кредит (2-3% від номіналу векселя).

Загалом гарантія за векселем підвищує його надійність, а отже, ціну на ринку, та ліквідність, тому є вигідною для клієнта банку. Для банку авалювання - це можливість отримати прибуток без необхідності вкладати кошти (за винятком неплатоспроможності клієнта).

Із іншого боку, наявність авалю на векселі може бути ознакою недовіри до боржника з боку кредитора, а тому провокувати непевність щодо платоспроможності за векселем. Та оскільки аваль є безвідкличним, то надається банками лише клієнтам, чий фінансовий стан не викликає сумнівів.

До операцій із оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належить акцепт банком переказних векселів та видача простих векселів.

Суть операцій із розрахунків векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов’язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов’язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредиторові банку.

Банківські векселі засвідчують внесення до банку певної суми, погашення якої відбудеться після завершення терміну обігу векселя. Прибуток векселетримача полягає в різниці між ціною купівлі векселя та його номіналу.

Особливістю банківського векселя є те, що в його основі нема операції з купівлі реальних товарів чи послуг, тобто він є винятково фінансовим, його використовують для залучення додаткових ресурсів. Векселі банків надзвичайно ліквідні, а також прибутковіші, ніж депозити та сертифікати. їх випускають лише у формі простого векселя.

До операцій із розрахунків векселями щодо погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржника на користь банку. їхня суть полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов’язання від платника за векселем. Приймають вексельне зобов’язання, передаючи вексель, що придбаний клієнтом-боржником, банкові-кредитору. Однак використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Банківська операція з інкасування векселів, що належить до комісійних операцій (0,1 % номіналу векселя за проведення операції), разом із супровідними документами (рахунками, транспортними, товаророзпорядчими або іншими подібними документами) полягає в здійсненні банком за дорученням комітента (векселетримача) операцій із векселями й супровідними документами на підставі отриманих від комітента інструкцій для одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах (рис. 10).

Інкасування векселів разом із супровідними документами здійснюється за двома видами: чисте інкасо (інкасування без супровідних документів) та документарне інкасо (інкасування з супровідними документами).

Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування. Банк має право укладати договір щодо:

 1 - укладення договору інкасування та передача відповідних документів; 2- видача розписки про прийняття документів на інкасо; 3 - повідомлення векселедавцеві простого векселя або акцептантові переказного про отримане банком доручення на інкасування; 4 - подання векселя до оплати; 5 - погашення векселя; 6 - повернення погашеного векселя з розпискою про платіж; 7 - повідомлення про погашення векселя та перерахунок коштів на розрахунковий рахунок комітента; 8 - оплата комісії за інкасо банку; 9- відмова в оплаті; 10- пред’явлення векселя до протесту; 11 - здійснення протесту та повернення опротестованого векселя з актом протесту; 12- повідомлення про опротестування векселя та передача його з актом протесту.

У разі неплатежу банк вживає таких заходів:

1. прийняття простих і переказних векселів для подання платникам у разі настання за ними терміну платежу для одержання платежу та вчинення за ними протесту у разі неплатежу або часткового платежу;
2. прийняття переказних векселів для подання до акцепту і простих векселів із терміном платежу у визначений час від пред’явлення для проставлення дати подання та здійснення за ними протесту в разі неакцепту, часткового акцепту, умовного акцепту або недатованого акцепту;
3. прийняття опротестованих векселів для їхнього подання до платежу зазначеним у дорученнях на інкасування особам (за винятком судового порядку);
4. прийняття копії векселя для вимоги оригіналу векселя, що є у зберігача;
5. - прийняття примірника переказного векселя для вимоги іншого (акцептованого) його примірника, котрий є у зберігача;
6. прийняття векселів для їхнього передавання зазначеним у дорученнях на інкасування особам на визначених дорученнями на інкасування умовах;
7. вчинення інших дій із векселями та супровідними документами відповідно до викладених у дорученнях на інкасування інструкцій для передавання супровідних документів платникові проти платежу, акцепту за векселем;
8. виконання всіх інших дій, пов’язаних із інкасуванням векселів, супровідних документів та захистом прав комітента.

Під час передавання векселя для інкасування комітент має здійснити на векселі передоручений індосамент на користь банку - ремітента. Банк-ремітент, який уклав договір про інкасування з комітентом, здійснює інкасування самостійно або користуючись послугами інших банків.

Документи платникові можна передати: поштою - у такому разі час подання є часом одержання поштової кореспонденції; у місці акцепту або платежу, зазначеному на векселі, а якщо воно