Національна безпека

Ці чотири групи базових інтересів, важливість яких, безумовно, буде змінюватися протягом десятиріч, потребують суспільної уваги та державних коштів. Пріоритети кожної з груп інтересів можуть змінюватись, на перший план можуть виходити чи створення сприятливого світового порядку, чи економічне благополуччя, проте всі вони були і будуть фігурувати як довгострокові національні інтереси.

Американський дослідник – доктор Д. Нехтерлейн вважає, що виділяти чотири вищезазначені групи інтересів доцільно не для того, щоб визначити, який з них фігурує саме в цьому конфлікті, а для того, щоб оцінити ступінь зацікавленості держави у конкретному питанні чи у кризовій ситуації. А. Нехтерлейн пропонує для цих цілей своєрідну градацію національних інтересів.

Інтереси виживання.

Інтереси, що стосуються виживання, постають на порядок денний не часто і виявити їх досить легко. Інтерес вижити має місце у ситуації, коли виникає загроза масової руйнації Вітчизни, якщо неможливо оперативно протидіяти вимогам держави. Такі кризи легко розпізнаються, бо вони вкрай насичені драматизмом і охоплюють ситуації, коли збройні сили однієї країни здійснюють вторгнення чи загрожують вторгненням на територію іншої країни. Прикладами можуть бути вторгнення Гітлера у Польщу в 1939 р., бомбардування німецькими ВПС Великобританії у 1940-1941 рр., напад Північної Кореї на Південну Корею у 1950 р., вторгнення колишнього Радянського Союзу в Афганістан у 1979 р. та вторгнення США у Гренаду у 1983 р. Вторгнення Іраку на територію Кувейту зачіпало інтереси виживання Кувейту.

Життєво важливі інтереси.

«Життєво важливий» інтерес відрізняється від інтересу виживання в першу чергу тим, скільки часу має країна на прийняття рішення в умовах виникнення зовнішніх загроз. При цьому, окрім захисту Вітчизни, «життєво важливий» інтерес охоплює питання економіки, світового порядку, ідеології, а загроза для країни може бути при цьому такою ж великою, як у випадку збройного нападу. Однак слід чітко зрозуміти, що загрози життєво важливим інтересам є потенційними, швидше можливими, а не реальними. Політичні кола мають час для реакції на загрози життєво важливим інтересам. Вони можуть провести консультації з союзниками, переговори з потенційними супротивниками, застосувати політичні та економічні контрзаходи, здатні змінити негативну тенденцію; політики можуть вдатися до демонстрації сили як попереджувального заходу націленого на те, щоб переконати супротивника у рішучості своїх намірів щодо захисту власних інтересів.

Життєво важливий інтерес окреслює коло питань, настільки важливих для добробуту нації, що її керівництво відмовляється йти на компроміс далі певної межі. Якщо політичні лідери визначають, що компроміс з того чи іншого питання є можливим тільки у певних параметрах і готові піти на ризик економічних та військових санкцій, то тоді, скоріше за все, у тій ситуації присутній життєво важливий інтерес. Міжнародний досвід свідчить, що у повоєнний період урядові США вдавалося досить чітко усвідомлювати життєво важливі інтереси країни і діяти відповідно до вимог вищезазначеної схеми. Так, Гаррі Трумен у 1950 р. прийняв рішення піти на конфронтацію з Північною Кореєю з приводу вторгнення у Південну Корею; Джон Кеннеді пішов на безпрецедентне загострення військово-політичної ситуації з метою не допустити присутності радянських ракет на Кубі та в інших точках Карибського басейну. Річард Ніксон прийняв рішення відмінити золотий стандарт у США та примусити торговельних партнерів США прийняти девальвацію долара у серпні 1971 р. За його ж рішенням, американські збройні сили були приведені до стану бойової готовності у жовтні 1973 р., коли існувала загроза, що Радянський Союз надішле свої десантні частини у Єгипет; зусилля Джиммі Картера щодо врятування американських заручників у Ірані в березні 1980 р. та рішення Рональда Рейгана про бомбардування Лівії у березні 1986 р. ; рішення Джорджа Буша про завдання бомбового удару по Іраку в серпні 1990 р. Таким чином, життєво важливий інтерес може зачіпати питання захисту Вітчизни, економічного добробуту та світового порядку. Поширення цінностей само по собі рідко стає життєво важливим інтересом.

Слід підкреслити, що життєво важливий інтерес не визначається політичними діями органів законодавчої чи виконавчої влади у момент кризи чи серйозного міжнародного конфлікту; дії найшвидше свідчать про ступінь інтересу, ніж є його вирішальним фактором. Іноді керівництво країни після обговорення питання може дійти висновку, що воно зачіпає життєво важливий інтерес (тобто ситуація, що склалася, неприпустима), однак при цьому рішучі дії починати недоцільно чи неможливо. Може трапитись і навпаки, коли сила застосовується, хоча ситуацію не можна розглядати як недопустиму чи загрозливу, якщо реальні розрахунки показують, що негативні наслідки використання сили – незначні, а позитивний ефект – великий.

Життєво важливий інтерес має місце, коли вище керівництво вважає, що відсутність рішучих дій, спрямованих на зміну загрозливої ситуації, може призвести до серйозних втрат для країни. Тоді дії можуть виявлятися у застосуванні економічних санкцій і (або) звичайних озброєнь. Однак в умовах наявності ядерної зброї рішення щодо її використання або використання інших видів зброї масового ураження приймається тільки у тих випадках, коли на карту поставлене питання виживання.

Важливі інтереси.

Важливим є такий інтерес, що, незважаючи на свою