Науковий вісник «Асканія-Нова»

5. Методики наукових досліджень із селекції, генетики та біотехнології у тваринництві / за наук. ред. В. П.Бурката. – К.: Аграрна наука,  2005. – С. 98-102.

 

 

 

УДК 636.22./28:636.082.23

 

ВПЛИВ СПОРІДНЕНОГО РОЗВЕДЕННЯ НА ЖИВУ МАСУ ГІБРИДНИХ ЗЕБУВИДНИХ КОРІВ

 

Н.М.Фурса

 

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова «Асканія-Нова» – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 

Наведені результати дослідження впливу спорідненого розведення  на розвиток основної селекційної ознаки – живої маси корів таврійського типу південної м’ясної породи, створеного методом гібридизації з використанням генофонду тропічної м’ясної породи кубинський зебу. 

 

Ключові слова: м’ясне скотарство, зебу, гібридизація, споріднене розведення, інбридинг 

 

Споріднене розведення та споріднений підбір займають вагоме місце в системі селекції м’ясної худоби [1]. При чистопородному розведенні ці методи дозволяють прискорити закріплення бажаного рівня розвитку селекціонованої ознаки і одержати препотентних однотипних тварин. Вплив спорідненого поєднання при  відтворювальному схрещуванні, як відмічає М.А.Кравченко [2,3],  має свої особливості: у споріднених помісей депресивний вплив інбридингу значно слабший, ніж у споріднених чистопородних тварин. Стосовно міжвидової гібридизації, характер взаємодії її зі спорідненим поєднанням у селекції м’ясного скотарства та вплив на продуктивні показники не вивчався і в зоотехнічній літературі не висвітлювався.

 Мета дослідження – проведений аналіз результатів  спорідненого підбору в родоводах зебувидних корів використовується для оптимізації відбору та адекватного підбору батьківських пар з метою підвищення консолідації фенотипу тварин таврійського  типу південної м’ясної породи.

 Матеріали і методика досліджень. Об’єктом дослідження став масив родоводів 199 гібридних зебувидних корів нового таврійського типу південної м’ясної породи, створеного методом міжвидової гібридизації з використанням генофонду тропічної м’ясної породи кубинський зебу в базовому стаді таврійського типу ПЗ «Асканійське» Каховського району Херсонської області. Визначено наявність спільних предків до шостого ряду родоводу та структуру родинних зв’язків в стаді. Всього було проаналізовано 25000 тварин. Ступінь тісноти інбридингу визначався методом Пуша-Шапоружа [1]. Тип інбридингу визначався за методикою А.Н.Калмикова [4].  Вивчалися особливості формування та динаміка рівня показників живої маси у дорослих корів в залежності від ступеня та типу застосованого інбридингу. Статистичний аналіз методами варіаційної статистики за Плохинським М.А. проводився засобами електроних таблиць MS Excel 2007.

        Результати досліджень. Особливістю  створення генофонду таврійського типу південної м’ясної породи  було  використання для гібридизації обмеженої кількості імпортних зебувидних  тварин - бугаїв-плідників  (17 голів) та  телиць ( 8 голів)   і  залучення до гібридизації різноманітного за генотипами  маточного поголів’я порід і типів асканійської селекції.  Для подолання дефіциту імпортного генофонду широко застосовувалися складні системи різних ступенів та типів інбридингу на зебувидних родоначальників, які успішно пройшли акліматизацію на півдні України. Поєднання спорідненого розведення  та методу міжвидової гібридизації   призвело до виникнення ефективних генетичних комбінацій з новими біологічними ознаками, найбільш адаптованих до екстремальних умов південного степу України. Сучасне стадо ПЗ “Асканійське” – вершина  тривалого селекційного процесу, вивчення родоводів зебувидних корів якого дозволяє визначити найбільш вдалі методологічні  знахідки для раціонального використання цінного імпортного матеріалу.

В сучасній структурі стада аутбредні корови становлять 32%, інбредні – 68%, в тому числі за ступенем інбридингу: одержані при тісному – 7%, при помірному – 14%, при віддаленому – 47%.  За кількістю повторюваних спільних предків, а також кратності інбридингу на одного і того ж спільного предка в дослідженому масиві родоводів виявлено 35 типів поєднань спільних предків. Сучасна структура стада за типом інбридингу виглядає так. Корови, які одержані при простому інбридингу (на одного предка), становлять 45% стада, а при комплексному, коли в родоводі зустрічаються  два і більше спільних предків – 23%. В стаді зустрічається однократний (32% корів), двократний (13% корів) простий інбридинг. Комплексний інбридинг  на двох різних предків відмічено у 17% корів, а на трьох різних предків – у  6% корів стада.

Складна структура родинних зв’язків та широка варіабельність комбінацій використаного інбридингу вплинули на динаміку живої маси дорослих корів. В значній мірі на формування живої маси споріднених корів відіграла диференціація таврійського типу на дві популяції за часткою кровності зебу (табл.1,2,3).

Таблиця 1.     Вплив ступеня інбридингу на показники живої маси  корів таврійського типу південної м'ясної породи

 

Ступінь інбридингу Кіль

кість корів гол Жива маса максимальна, кг Жива маса середня, кг

M ±m Cv, % M ±m Cv, %

Висококровна популяція в типі зебу (37% і більше генотипу зебу)

Аутбредні 24 539,4±11,8 10,7 494,5±9,7 9,6

Тісний 5 524,0±39,9 17,0 480,2±28,0 13,0

Близький 31 502,6±11,2 12,4 480,2±8,0 9,5

Помірний 18 504,2±16,0 13,4 479,3±12,5 11,0

Віддалений 9 550,6±26,7 14,6 511,1±22,5 13,2

В середньому по групі 87 519,3±7,2 12,9 487,1±5,5 10,5

Низькокровна популяція в типі санта-гертруда (до 37% генотипу зебу)

Аутбредні 4 512,5±32,7 12,8 468,3±24,5 10,5

Тісний 16 518,1±18,5 14,3 491,8±14,5 11,8

Близький 28 531,3±12,4 12,4 487,6±8,5 9,2

Помірний 35 518,9±10,7 12,2 481,0±9,0 11,1

Віддалений 29 531,4±11,7 11,9 489,4±8,6 9,5

В середньому по