Некардіальні ускладнення Дифтерії у дорослих

ранні ДП – 94 (65, 7%) хворих, що виникли в перші три тижні від початку захворювання;

пізні ДП – 37 (25, 9%) хворих, що мали розвиток ДП з 4 тижня від початку захворювання та пізніше;

ранні та пізні ДП – 12 (8, 4%) хворих, що мали ураження нервової системи в ранній та пізній терміни захворювання.

В залежності від клінічних проявів всі хворі з ДП розподілилися на наступні підгрупи:

- підгрупа 1 – 96 (67, 1%) хворих, у яких спостерігалось ізольоване ураження стовбуру головного мозку;

- підгрупа 2 – 47 (32, 9%) хворих, у яких були комбіновані ураження стовбура головного мозку і периферичної нервової системи.

Основні клінічні прояви ДП у хворих підгрупи 1 складаються з виникнення відчуття грудки в горлі, гугнявості голосу, зниженні (відсутності) рефлексу з м’якого піднебіння, глоточного рефлексу, згладженістю носогубної складки, в деяких випадках – тремором язика, птозом, диплопією, анізокорією.

Основні клінічні прояви у хворих підгрупи 2 пов’язані з виникненням патологічних змін в периферійних нервових волокнах та проявляються відчуттям холоду в кінцівках, зниженням (втратою) сухожилкових рефлексів, появою симптомів натягу (Ласега та ін.), порушенням дистальної чутливості, втратою м’язово-суглобного відчуття.

Групу В склали 79 (5, 2%) хворих, що мали дифтерійні НН.

Групу С склали 19 (1, 2%) хворих, що мали ускладнення з боку нирок та нервової системи.

Ранні дифтерійні полінейропатії. Ранні ДП зустрічались у 94 хворих, що склало 65, 7% від усіх неврологічних ускладнень дифтерії. Найчастіше початкові прояви ранніх дифтерійних уражень нервової системи розвивалися на висоті загальноінтоксикаційного синдрому та запальних змін у ротоглотці. Ізольоване ураження стовбурних структур головного мозку (підгрупа 1) спостерігалось у 77 (81, 9%) хворих, комбіновані ураження нервової системи (підгрупа 2) – у 17 (18, 1%). Ізольованих уражень периферичної нервової системи у хворих з ранніми ДП ми не спостерігали.

Найбільш висока захворюваність у хворих обох підгруп реєструвалася у віці від 30 до 49 років – 75 (79, 7%). У хворих старше 50 років частіше зустрічаються комбіновані ураження нервової системи, що може пояснюватись частим розвитком супутньої патології та її сполучення в цій групі хворих. Токсигенні штами збудника вірогідно частіше викликали захворювання – 78 (82, 9%), чим нетоксигенні – 11 (11, 7%), (p < 0, 05). У 5 хворих не вдалося одержати бактеріологічного підтвердження діагнозу. Серед токсигенних та нетоксигенних штамів переважав тип gravis – 75 (96, 2%) та 9 (81, 8%) відповідно.

При середньотяжкому перебігу дифтерії ураження нервової системи зустрічались у 65 (7, 9%) хворих, при тяжкому – у 29 (11, 1%).

Підгрупу 1 склали 77 (81, 9%) хворих, підгрупу 2 – 17 (18, 1%) хворих.

Легкий перебіг ДП спостерігався у 8 (8, 5%), середньотяжкий – у 65 (69, 2%) та тяжкий у 21 (22, 3%) хворих.

Середня тривалість основних клінічних симптомів у хворих обох підгруп надана на рис. 1.

У 3 хворих з тяжким перебігом ранніх ДП розвинувся хвилеподібний перебіг цього ускладнення, коли періоди зростання неврологічної симптоматики у вигляді уражень стовбура мозку змінювалися періодами повільного їх регресу, причому у 2 хворих кожна наступна хвиля перебігала у більш тяжкій формі.

Серед супутньої патології найчастіше зустрічались хронічний алкоголізм – 45 (44, 1%) хворих та цукровий діабет – 11 (13, 2%), (p < 0, 05).

При ранніх ДП спостерігалась пряма залежність між строками їх виникнення та тяжкістю перебігу. Так, у всіх 21 (22, 3%) хворих з тяжким перебігом поліневритів початкові їх прояви з’являлись не пізніше 11 доби від початку захворювання.

Ранні ДП у хворих підгрупи 1 зустрічались у 41 (42, 2%) жінки та 10 (21, 7%) чоловіків, а у хворих підгрупи 2 – у 26 (26, 8%) жінок та 17 (37, 0%) чоловіків (серед загальної кількості чоловіків та жінок, що мають неврологічні ускладнення дифтерії). Перевага чоловіків у групі з комбінованими ураженнями нервової системи, можливо, пов’язана з більш частим зловживанням алкоголю серед них (15 хворих), що призводить до токсичної поразки периферичної нервової системи (алкогольні поліневрити), а також змінює загальну реактивність організму.

При ранніх ДП також спостерігалась пряма залежність між частотою їх виникнення та розповсюдженістю місцевого процесу при дифтерії. Тяжкий перебіг ранніх ДП спостерігався у 21 хворого, з них у 20 (95, 2%) виявлялась розповсюджена та комбінована форми дифтерії; середньотяжкий перебіг спостерігався у 64 хворого, з них у 52 (81, 2%) була розповсюджена та комбінована форми; легкий перебіг спостерігався у 8 хворих, з них у 1 хворого була розповсюджена та комбінована дифтерія.

Пізні дифтерійні полінейропатії. Пізні ДП зустрічались у 37 (25, 9%) обстежених нами хворих. Терміни їх виникнення коливались між 21 та 67 днями. Ізольоване ураження стовбурних структур головного мозку спостерігалось у 12 (32, 4%), комбіновані ураження нервової системи – у 21 (56, 7%) та у 4 (10, 8%) хворих спостерігались ураження тільки периферичної нервової системи.

Найбільш висока захворюваність спостерігалась у віці від 40 до 59 років – 21 (56, 7%)