Використання фольклорних творів як засобу розвитку мовлення у дошкільників

 

На переламних етапах історії загострюється самосвідомість народу, зростає інтерес до своїх витоків, коріння, культури, всього того, що характеризує його самобутність. Дитинство – це час, коли можливе справжнє, щире занурення у витоки національної культури. Дошкільний навчальний заклад – перша і відповідальна ланка в загальній системі освіти. Оволодіння рідною мовою є одним з найважливіших надбань дитини в дошкільному дитинстві.

У Конвенції про права дитини записано, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до такої інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю [5].

В Законі України «Про дошкільну освіту» йдеться про «забезпечення права кожної дитини на доступне здобуття дошкільної освіти. Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на:

забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду» [4].

Дошкільний вік – це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку всіх сторін мовлення: фонетичної, лексичної, граматичної. У цьому віці дитина опановує насамперед діалогічне мовлення. Воно має свої специфічні особливості, що проявляються у використанні мовних засобів, допустимих лише в розмовному мовленні. Тільки спеціальне мовленнєве виховання підводить дитину до оволодіння зв'язним мовленням, що будується з урахуванням вікових особливостей дітей. При цьому важливо враховувати індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку кожної дитини: емоційність, безпосередність.

Розвиток мовлення маленьких дітей знаходиться в прямій залежності від наступних факторів:

мовленнєве оточення (мовленнєве середовище) ;

педагогічних впливів, спрямованих на засвоєння дитиною певного мовленнєвого змісту.

Розвиток мовлення – складний психічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками.

Щоб розвивати мовлення дитини, замало просто пропонувати їй різноманітний мовний матеріал, необхідно ставити перед нею нові завдання спілкування, які потребують нових засобів реалізації цілей комунікації. Тому мовленнєвий розвиток дитини демонструє її компетентність у соціальній взаємодії.

Твори фольклору, починаючи з колискових пісеньок, потішок і закінчуючи казками, прислів'ями, дають дітям уроки на все життя: уроки фізичної і моральної порядності, дружби, теплоти у стосунках, взаємодопомоги. Душевною теплотою і любов'ю пронизані всі колискові пісеньки, пестушки, потішки. Фольклор формує у дитини почуття приналежності до свого народу, його культури, почуття рідної мови.

Український фольклор несе інформацію про закономірності співжиття у природі, сприяє розвитку емоційно-вольової сфери, активізує мовленнєво-комунікативну діяльність малюків. Це потужний чинник фізичного, емоційно-чуттєвого і розумового розвитку дітей, необхідний елемент збагачення життєвого простору дошкільника.

Народна система була об’єктом уваги багатьох мислителів, учених різних галузей: культурологів, філософів, етнографів, соціологів, психологів, педагогів. Серед них відомі педагоги, як Я. Коменський, К. Ушинський, О. Духневич, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський, І. Суханова, М. Стельмахович, О. Воропай, Н. Злагада, О. Кравець, Г. Лозко, Ю. Руденко, Г. Волков, Г. Виноградов, В. Скуратівський, А. Гашимов, А. Ізмайлов та інші. Найважливішим засобом народного виховання, на думку К. Ушинського, є вся народна культура як єдине ціле.

Саме тому фольклор є могутнім засобом розвитку мовлення дітей дошкільного віку.

Об’єктом дослідження є розвиток мовлення дітей раннього віку.

Предмет дослідження – використання фольклорних творів як засобу розвитку мовлення у дошкільників.

Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей розвитку мовлення у дітей раннього віку засобами фольклору.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме:

- проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з теми дослідження;

- визначити закономірності становлення і розвитку мовлення у дітей раннього віку;

- охарактеризувати фольклор як джерело створення розвивального мовленнєвого середовища;

- розкрити методику використання фольклорних творів для розвитку мовлення малят;

- перевірити вплив фольклорних творів на активізацію мовлення дітей раннього віку.

 

 

Фольклор – усна народна творчість, що існує у вигляді: казок, потішок, загадок, пісень. Фольклор не залишається незмінним, а розвивається разом з розвитком народу, вбираючи в себе все цінне, що існувало раніше і відображає нові соціальні зміни.

Історіографія наукових досліджень проблем народної педагогіки свідчать, що вивчення народного досвіду виховання, як соціально-історичного феномена, на всіх етапах історичного розвитку входило в коло наукових інтересів педагогів минулого і сьогодення.

Знаменитий швейцарський педагог Й. Г. Песталоцці, узагальнивши досвід швейцарської народної педагогіки, створив «Книгу для матерів». Він був переконаний, що виховання, розпочате в сім'ї, має потім тривати в школі. Великий російський педагог К. Д. Ушинський високо оцінював виховний потенціал народної педагогіки. «Виховання, створене самим народом і засноване на народних засадах, – писав він, – має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях... «. Він глибоко вірив у принцип «народ без народності – тіло без душі» і, спираючись на цей принцип, обґрунтував ідею народності. Добре знаючи народні звичаї, обряди, традиції, він прийшов до висновку, що «мудрість предків – дзеркало для нащадків», і тому ратував за народне виховання, бо воно є живим зразком у процесі морального розвитку. «Добре