Українське писанкарство як провідна форма духовності нації

 

Об’єктом дослідження є писанка як компонент духовної культури.

Мета роботи – розкрити теоретико-історичні аспекти українського писанкарства, продемонструвати його роль у розвитку духовності як окремої особистості, так і людства в цілому, довести, що в культурі народу приховане уявлення пращурів про Всесвіт.

Методи дослідження – аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, класифікація, історичний метод.

Одержані висновки та їх новизна в тому, що досліджено особливості писанкарства на Дніпропетровщині як відображення світосприйняття пращурів-слов’ян та духовної культури регіону.

Результати роботи можуть бути застосовані у вивченні декоративно-прикладного мистецтва українського народу,

Ключові слова: СУЧАСНІСТЬ, БЕЗДУХОВНІСТЬ, ПИСАНКАРСТВО, КУЛЬТУРА, СВІТОГЛЯД, ТРАДИЦІЇ, ДУХОВНІСТЬ, ВИХОВАННЯ.

 

 

1.1. Еволюція писанкарства 

1.2. Історія дослідження мистецтва писанкарства

1.3. Теоретичні аспекти писанки 

2.1. Духовна культура українського народу у писанковій обрядовості. 

2.2. Змістові особливості писанки на Дніпропетровщині

ДОДАТКИ

 

 

Сьогодні ми вступаємо в принципово новий етап глобалізації гуманістичних цінностей. Сучасна культура, що поєднує людство, заснована на загальнолюдських цінностях, творчому розвитку особистості, поширені наукового знання і передових технологій, взаємозбагаченні національних, культур, екологічному відношенню, до життя і навколишнього середовища. У цій площині важливе місце належить духовним традиціям, про які, на жаль, ми стали забувати. Стан духовності й культури сучасного людства викликав відчуття тривоги за його майбутнє. Ми стали свідками, очевидцями й учасниками деградації як духовності, так і культури і розуміємо, що якщо цей процес не зупинити, то катастрофа сучасної цивілізації в загальнопланетарному масштабі стане неминучою. Провідною формою функціонування духовних цінностей в історії української культури є писанкарство. Це один із найстаріших і найскладніших видів традиційно-побутової, духовної, образотворчої культури. У ній простежуються пережитки, мрії людей, соціальних та обрядових відносин, що формувалися в різні історичні епохи. Це унікальна художньо-обрядова система. Про писанки мудрі старці: «Люди перестануть любити, коли перестануть робити писанки». Джерельна база дослідження відображає значний інтерес до неї культурологів, істориків, етнографів, фольклористів. Так сутність писанкарства як форми культури розглядали А. Адруг [1], О. Білоус [2], М. Кириченко [6], М. Селівачов [13], М. Скорик [15] тощо. Святково-обрядову систему глибоко проаналізували ще з давніх-давен, за основу було взято тему «Воскресіння Христове», але витоки писанкарства мають своє коріння за кілька тисяч років до того. Актуальність дослідження обумовлюються тим, що в сучасному світі пріоритетним вважаються матеріальні здобутки, і людство втрачає інтерес до своїх джерел і традиційної спадщини. У цьому контексті світове співтовариство все менше уваги звертає на вивчення, збереження та розвиток традиційних свят, обрядів, фольклору, що призводить до його духовного зубожіння. Мета: розкрити теоретико-історичні аспекти українського писанкарства та продемонструвати його роль у розвитку духовності як окремої особистості, так і людства в цілому, довести, що культура народу – це відбиток життя й світогляду наших пращурів. Об‘єкт дослідження: писанкарство як компонент духовної культури. Предмет: духовні чинники українського писанкарства на Дніпропетровщині. Завдання дослідження:

• висвітлити еволюцію писанкарства;
• розкрити теоретичні аспекти писанки;
• розглянути історію дослідження писанкарства;
• розкрити сутність духовної культури українського народу у писанковій обрядовості;
• розкрити змістові особливості писанки на Дніпропетровщині.

Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, класифікація, історичний метод.

 

 

 

Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і Всесвіту. Металеві зображення яєць зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови міст. Існує, наприклад, переказ про те, що місто Неаполь в Італії зведено на яйці. Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва «її походить від слова «писати», тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру. Зрештою, писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Писанки характерні майже для всіх європейських народів, як і для давніх народів Африки та Азії (під час розкопок знайдено розписані страусині та гусячі яйця, в тому числі й глиняні, а також золоте яйце страуса, датоване 3300 р. до н. е., що свідчить про початок писанкарства ще в далекому доісторичному періоді [9; 56]. Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення, у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього Всесвіту. В античній Греції і Римі вважали, що Всесвіт виник з яйця казкового птаха Фенікса, який поклав його у святилище Геліоса (сонця). Яйце для римлян мало магічну силу, тому вони використовували фарбовані яйця в різноманітних обрядах і забавах. Стародавні індо-іранські легенди теж це підтверджують[15; 76]. Предки слов'ян