Інтеграція Західноєвропейських художніх течій в образотворчому мистецтві Львова першої третини ХХ ст.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

 

На правах рукопису

 

ЛУПІЙ ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА

 

УДК 75. 03 (4 УКР)

 

 

Спеціальність 17. 00. 05 – образотворче мистецтво

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

 

Львів – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській академії мистецтв.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент, проректор з наукової роботи Львівської академії мистецтв Голубець Орест Михайлович Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор кафедри живопису та історії мистецтв Південно-українського державного педагогічного університету ім. К. Ушинського Тарасенко Ольга Андріївна кандидат мистецтвознавства, заступник директора з наукової роботи Інституту народознавства НАН України Яців Роман Миронович.

Провідна організація: Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, кафедра теорії та історії мистецтва.

 

 

Протягом останніх років в українському мистецтвознавстві спостерігаємо зростаюче зацікавлення західноукраїнським образотворчим мистецтвом першої третини ХХ ст. Довгі десятиліття цей короткий, але надзвичайно важливий період в історії вітчизняної художньої культури, якщо й не замовчувався, то в усякому разі висвітлювався однобічно, тенденційно, без врахування реальної динаміки мистецьких процесів, а також багатоплановості тогочасного мистецького життя, феномен якого полягав у толерантному прийнятті цілком суперечливих, на перший погляд, художніх явищ.

Актуальність теми. Центром мистецького життя Західної України в першій третині ХХ ст. був, безсумнівно, Львів. Характерними складовими мистецького середовища міста здавна були загострене почуття приналежності до загальнонаціональних витоків української культури, і разом з тим, – відкритість стильовим новаціям і надбанням європейської художньої школи. Цю особливість неодноразово відзначали в своїх працях такі відомі вчені, як І. Свєнціцький, В. Свєнціцька, В. Овсійчук, Д. Крвавич, П. Жолтовський, В. Любченко, О. Федорук які досліджували розвиток мистецтва на західноукраїнських землях, починаючи від Княжої доби і закінчуючи ХІХ ст., визначали його історичні етапи, давали вичерпну характеристику художнього процесу в різних галузях образотворчого мистецтва. Сьогодні, коли завершилось ХХ ст., чи не найменш дослідженим виявилося образотворче мистецтво першої третини ХХ ст., особливий у багатьох відношеннях період, коли на арену мистецького життя Львова виходить і вагомо заявляє про себе молоде покоління художників. Перші праці, які торкаються мистецьких проблем того часу (О. Ріпко, Р. Яців, О. Нога, Л. Волошин) є лише початком наукового дослідження різних аспектів художньої культури Львова ХХ ст.

Мистецька спадщина згаданої генерації художників – явище неординарне. У творчості практично кожного з них своєрідно переплелися і знайшли відображення головні напрямки західноєвропейського модернізму (кубізм) та авангарду – футуризму, конструктивізму, сюрреалізму та його локальних різновидів – формізму, стрефізму, фактореалізму. Діяльність цих митців внесла небувалу гостроту в образотворче мистецтво Львова. Разом з художниками, творчість яких базувалася на естетичних засадах реалізму, неоренесансу, неокласицизму тощо, вони складали характерне і незвичайне розмаїття мистецьких керунків. Саме це розмаїття стало одним з істотних рушійних факторів мистецького процесу першої третини ХХ ст.

Другим важливим фактором мистецького життя Львова у досліджуваний період була присутність яскраво виражених організаційних тенденцій. Художники активно об’єднувались в професійні угруповання і спілки за принципом спільності поглядів на проблеми мистецтва та роль митця в суспільному житті.

Третім суттєвим фактором, який слід було приймати до уваги – це активна участь у художньому житті, поряд з українцями, митців інших національностей, які жили і працювали у Львові.

Згадані фактори стали вирішальними у визначенні актуальності комплексного дослідження шляхів розвитку образотворчого мистецтва першої третини ХХ ст., аналізу діяльності численних тогочасних мистецьких угруповань, утворених у Львові. Таке дослідження відповідає першочерговим завданням сучасного мистецтвознавства, яке спрямовує свої зусилля на об’єктивне, достовірне, науково обгрунтоване висвітлення історії української культури.

Мета дослідження – виявити основні тенденції розвитку образотворчого мистецтва Львова першої третини ХХ ст., звернувши увагу на його стильові особливості та спорідненість з тогочасними західноєвропейськими художніми течіями. Для досягнення цієї мети необхідно було розв’язати наступні основні завдання:

проаналізувати діяльність мистецьких угруповань, в творчій практиці яких особливо яскраво відобразились впливи західноєвропейських художніх течій;

визначити роль мистецької критики та її ідейно-естетичні орієнтири в оцінці художніх процесів, що відбувалися у Львові в першій третині ХХ ст. ;

конкретизувати і систематизувати хронологію основних подій культурного життя та окреслити специфіку львівського мистецького середовища першої третини ХХ ст. в історико-культурному аспекті;

виявити характер діяльності мистецьких угруповань Львова та їх основні ідейно-творчі концепції;

проаналізувати головні стильові тенденції та особливості образотворчого мистецтва досліджуваного періоду, розкрити характер творчих взаємозв’язків львівських художників з тогочасним західноєвропейським мистецтвом, а також мистецтвом Східної України.

Об’єкт дослідження – образотворче мистецтво Львова першої третини ХХ ст., а рівно ж творчість тогочасних художників. При цьому основна увага приділялася аналізу діяльності творчих угруповань і митців, які були найактивнішими учасниками загальноєвропейських мистецьких процесів.

Предмет дослідження – інтеграційні процеси в діяльності мистецьких угруповань Львова означеного періоду, які особливо яскраво і новаційно проявилися в малярстві.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період, обмежений, з одного боку, заснуванням у Львові Товариства для розвою руської штуки (кінець 1898 р.), з іншого