Кольорова металургія України

 

Вступ

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА СИТУАЦІЯ В ГАЛУЗІ

РОЗДІЛ ІІ. ВИРОБНИЦТВО ОКРЕМИХ МЕТАЛІВ

2.1 Виробництво алюмінію

2.2 Виробництво титану

2.3 Виробництво нікелю, свинцю, цинку та ртуті

2.4 Виробництво урану

2.5 Рідкоземельні метали

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗІ

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

До складу металургійного комплексу України входять більш як 400 підприємств чорної й кольорової металургії, однак за умови більшого поширення чорнометалевих руд всього 52 з них займаються кольоровими металами. У порівнянні з 1990 роком питома вага цієї галузі в обсязі промислового виробництва України виросла у два рази.

Саме тому на сучасному етапі актуальність теми розвитку галузі кольорової металургії в Україні є надзвичайно високою, адже на піку приватизації частини державних підприємств існує можливість переходу їх у приватні руки, що не може не позначитися на загальному стані у галузі.

Метою курсової роботи є вивчення та аналіз стану кольорової металургії в Україні на основі офіційних даних державної статистики, а також встановлення спектру головних проблем галузі.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає металургійна галузь України, зокрема, її складова – кольорова металургія, а, відповідно, об’єктом – стан окремих спеціалізованих металургійних комбінатів та перспективи розвитку галузі.

Відповідно до теми і мети курсової роботи визначено наступні її завдання:

аналіз існуючого стану справ у галузі;

визначення питомої ваги окремих підприємств;

визначення ролі у загальному видобутку і виробництві окремих металів;

з’ясування головних проблем у галузі.

Джерельною базою виконання роботи стали дані офіційної статистики України, а також праці таких вчених. як, зокрема, С. І. Іщук, Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк та М. О. Петрига.

 

На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу неможливо обійтися без кольорових металів, які є незамінними в машинобудуванні і особливо широко використовуються в таких його галузях, як електронна, електротехнічна, радіо-телевізійна, приладобудівна та ін.

В Україні кольорова металургія почала швидко розвиватися в радянський період у зв'язку з інтенсивним розвитком енергетики і машинобудування. У повоєнні роки були розвідані і почалося промислове освоєння родовищ руд важливих- кольорових і рідкісних металів та їх виробництво. Разом з тим Україна залишалась крупним імпортером кольорових металів.

Кольорова металургія України має цілий ряд підгалузей:

алюмінієва;

електродна;

титано-магнієва;

рідкоземельна;

твердосплавна;

нікель-кобальтова;

свинцево-цинкова;

сурмяно-ртутна;

металообробна;

вторинна кольорова металургія;

металургія напівпровідникових матеріалів.

Кольорова металургія не має багатої мінерально-сировинної бази: більшість її підприємств працюють на привозній сировині або ж переробляють лом і відходи кольорових металів. Гірничодобувні підприємства галузі забезпечують власною сировиною лише підприємства, які виробляють титан, цирконій, графіт, феронікелеві сплави, ртуть, кремній і частково магній. Так, промислові запаси титанової сировини на Малишевському родовищі становлять 400 млн. м3, з яких 165 млн. м3 перебуває на балансі Вільногірського ГЗК.

У 1992-1994 р. в Україні спостерігалося значне зниження обсягів виробництва й споживання практично всіх видів кольорових металів, у результаті чого потужності підприємств галузі використовуються сьогодні в середньому всього на 50%. Але найсильніше скоротилося споживання вторинного алюмінію, титанової продукції, напівпровідникових матеріалів, цинку, нікелю, рафінованої міді мідного прокату.

У 1995-1997 р. вдалося призупинити падіння виробництва за рахунок переорієнтації підприємств на більш стабільні зовнішні ринки збуту.

В Україні відкриті і розробляються родовища сировинних ресурсів – алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті тощо.

Алюміній – легкий, порівняно міцний метал, що має значне поширення. У зв'язку з широким використанням його назвали «крилатим металом». Він застосовується в усіх галузях народного господарства і має велике майбутнє.

Як сировину для виробництва алюмінію можна використовувати боксити, алуніти, сієніти, нефеліни, а також каолін, запаси якого на території України дуже великі. Основною алюмінієвою рудою, на якій базується майже вся світова алюмінієва промисловість, є боксити. Запаси бокситів на території України незначні. Промислове значення мають родовища Смілянське (Черкаська обл.) і Високопільське (Дніпропетровська обл.). Вони в змозі забезпечити сировиною Запорізький алюмінієвий завод протягом певного часу, але їх запасів недостатньо для збільшення виробництва алюмінію в Україні. Родовища бокситів відкриті, але до кінця не розвідані на півдні Дніпропетровської області, в Приазов'ї, Карпатах. Цінною сировиною для виробництва алюмінію є алуніти. Значні запаси їх відкриті в Закарпатській області (родовища Берегівське, Беганське). Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алюмінію є в Приазов'ї і Дніпропетровській області. Дуже важливою сировиною для виробництва алюмінію є каолін. Його родовища є в багатьох областях України, а видобувається він переважно у Вінницькій, Хмельницькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Головними родовищами калійно-магнієвих солей на Україні є Стебниківське і Калушське у Прикарпатті та сполук магнію – Сивашське в Криму [4, 111].

В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелю, але всі вони дрібні за величиною запасів. Найбільшими з них, які мають промислове значення, є Побузьке і І Іридніпровське. Найбільші родовища титанових руд знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стремигородське) і Дніпропетровській (Самотканське). Основні родовища хромітів на Україні відкриті в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони ще не