Курйозна поезія в українській бароковій літературі

Київський університет імені Тараса Шевченка

 

УДК 82 (091)  (4/9)

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Курйозна поезія в українській бароковій літературі

 

Спеціальність – 10. 01. 01 – українська література

 

Ткаченко Олена Петрівна

 

Київ – 1999

 

 

Вивчення й осмислення українського бароко – епохи, яка виробила естетичні, духовні й політичні ідеали нашої нації, не можливе без детального дослідження всіх художніх явищ, що входять до його мистецької скарбниці. Значне місце в розв’язанні питань теорії і практики барокової літератури посідає вивчення курйозної поезії. Сarmen curiosum, або курйозний вірш, сфокусував у собі питомі риси стилю бароко: синтез мистецтв, декоративність, ігрове начало, підвищену увагу до форми. Курйозна поезія займала чільне місце в родовому й видовому поділі барокової літератури, її теоретичне осмислення в XVII-XVIII ст. пов’язувалося з такими ключовими поняттями тогочасного літературознавства, як консепт та мистецька епіграма.

Теорія курйозної поезії розвивалася головним чином у межах поетик. Через шкільний вжиток у них наводилися передусім правила й прийоми творення курйозних віршів, а також зразки для наслідування, тоді як деякі інші посутні питання теорії курйозної поезії залишилися поза їхньою увагою. Літературознавство ХІХ-ХХ ст. зібрало, упорядкувало та описало великий фактичний матеріал із цього питання. Додати нові факти до вже відомих, проаналізувати їх у сукупності – завдання сучасного етапу вивчення української курйозної поезії.

Актуальність теми. Мистецькі пошуки сучасності багато в чому суголосні пошукам епохи бароко. Зокрема, існує сучасний “аналог” курйозної поезії – так звана зорова, або візуальна поезія. Ця паралель викликає значне зацікавлення, а отже потребу в інформаційному забезпеченні та ліквідації прогалин у дослідженні курйозних віршів, що зумовлює актуальність теми дисертації. Відчутний також брак теоретичної та фактологічної бази для написання статей про курйозну поезію в словниках та енциклопедіях, підручниках тощо.

У вітчизняному літературознавстві до цього часу не існувало жодного синтетичного дослідження, яке б охоплювало цілісну систему жанрів курйозної поезії. Українська курйозна поезія ще не була основним об’єктом дисертаційної роботи. Звернення до неї науковців у кандидатських (Г. Сивокінь, М. Сорока) та докторській (В. Маслюк) дисертаціях мало характер принагідних оглядів (як частини прикладної поетики) або вибіркового аналізу окремих жанрів, зумовленого головним об’єктом дослідження.

Низка проблем у вивченні курйозної поезії вже дістала належне опрацювання. Зокрема, в працях українських вчених розв’язано питання стильової приналежності курйозної поезії; окреслено її значення й місце в бароковій поетиці; визначено віхи розвитку – в межах загальноєвропейського літературного процесу та на терені української культури; виділено й проаналізовано такі риси, як консептизм, ігрове начало.

Поставленими, але не вирішеними залишалися проблеми наукового визначення курйозної поезії; класифікації; походження; пов’язаності з магією; барокової теорії і практики курйозного віршування; остаточно не з’ясовано було питання відношення курйозної поезії до епіграматичного виду тощо. Коло цих проблем визначає необхідність і актуальність дослідження.

Об’єктом дисертаційної роботи є різномовна курйозна поезія, яка творилася українськими поетами або текстуально залучалася до вітчизняного літературного процесу ХVII-XVIII ст. Предмет дослідження – українська барокова література.

Мета дисертації полягає у вивченні курйозної поезії як явища українського літературного бароко в основних аспектах барокового розуміння сутності художнього слова: буквального змісту, естетики та символічного значення.

Завдання, які необхідно вирішити для реалізації цієї мети, такі:

Перекласти українською мовою необхідні для аналізу теоретичні положення та тексти курйозних віршів.

Визначити джерела курйозної поезії як світового літературного феномена.

Дослідити барокову теорію курйозного віршування.

Подати визначення й класифікацію курйозної поезії.

Розкрити смислові, естетичні та символічні особливості курйозної поезії.

Методи дослідження. Основним у роботі є метод стильового аналізу, який передбачає вивчення літературних творів у відповідності до законів мистецького розвитку певного історичного періоду. Цей метод дозволив розставити акценти в дослідженні, зокрема приділити значну увагу античним і середньовічним джерелам курйозної поезії, містичним та світським елементам у ній, символіці, ігровому началу тощо.

Порівняльно-історичний метод застосовується для виявлення динаміки й особливостей розвитку жанрів курйозної поезії в часовому просторі – від античності до сучасності, в різних літературах та у творчості окремих письменників.

Вагоме значення в роботі відіграє наочно-ілюстративний метод. У дисертації представлено фотокопії курйозних віршів із давньоукраїнських поетик, зарубіжні та вітчизняні твори різних епох – із метою зіставлення або ілюстрування положень дослідження.

Для залучення до аналізу важких для перекладу творів (наприклад німецьких курйозних віршів XVII ст.) використовується описовий метод.

Допоміжними в роботі над рукописними текстами є методи палеографії та текстології.

З огляду на специфіку об‘єкта дослідження в другому розділі дисертації застосовуються езотеричні методи: гематрія, нотарикон, темура. Ці методи покладені в основу таких жанрів курйозної поезії, як акровірш, анаграма, кабалістичний вірш тощо, й розкривають механізм творення та езотеричну сутність цих жанрів.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

вперше в українському літературознавстві досліджено цілісну систему жанрів курйозної поезії;

відкрито імена двох українських письменників-анонімів першої половини XVII cт. ;

з’ясовано основні питання теорії і практики курйозного віршування;

подано визначення й класифікацію курйозної поезії;

подальший розвиток дістала гіпотеза М. Петрова про