Нормобарична гіпоксична терапія в етапному відновлювальному лікуванні вагітних з хронічною плацентарною недостатністю

Більшість вагітних була у віці 18-25 років – 64, 3%, разом з тим, серед тих, хто був під спостереженням, були як юні – 5, 8%, так і жінки старші 30 років – більше 15, 7%. Перші пологи мали місце у 47, 3% вагітних, більше 52% пацієнток народжували вдруге, а одна – у сьомий раз.

Поглиблене вивчення анамнезу, соматичного статусу й особливостей перебігу вагітності показало, що більшість жінок, включених до даного дослідження, відносилася до групи високого і середнього ризику за розвитком ускладнень під час вагітності, пологів та післяпологового періоду.

Так, майже кожна четверта жінка була в пізньому репродуктивному віці. Близько чверті досліджуваних – 22, 5% у анамнезі перенесли штучний, а 5, 8% – мимовільний аборти. Найбільш частими гінекологічними захворюваннями були ерозії шийки матки (зустрічалися у 16, 3% вагітних), хронічні запальні процеси матки та її придатків – 13, 4% пацієнток. Біля 5% вагітним була проведена операція кесаревого розтину, а народження мертвих дітей зафіксовано у 1, 7% досліджуваних.

Серед екстрагенітальних захворювань найбільш часто відмічалася залізодефіцитна анемія – у 45, 6% досліджуваних, вегето-судинна дистонія – у 19, 2%. З меншою частотою зустрічалася хронічна патологія нирок – у 8, 7% досліджуваних. Теперішня вагітність також протікала з різними ускладненнями. При цьому, імунологічний конфлікт мав місце у третини пацієнток, загроза переривання вагітності – у 30%, ознаки материнсько-плодової інфекції – у 11, 6% вагітних.

Методи дослідження.

У відповідності з метою і задачами роботи всі жінки, які знаходилися під спостереженням були обстежені комплексно. Вивчався соматичний статус, проводилося зовнішнє акушерське обстеження. Клінічне дослідження крові включало визначення рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів та лейкоцитів за уніфікованими методиками.

Визначення типів адаптаційних реакцій виконувалося за методикою Гаркаві Л. Х. та співавт. (1991).

Імунологічне дослідження включало визначення рівня лімфоцитотоксичних антитіл (ЛцТаТ), гетерофільних гемаглютинінів (ГГ) та комплементу. Для визначення ЛцТаТ була використана мікромодифікація макротесту за методом A. Ivaskov (1968) з використанням як клітин-мішеней лімфоцитів чоловіка, донора або власної крові вагітної. Рівень ГГ досліджували за методом імунного гемолізу В’язова О. В. та Ходжаєва Ш. Г. (1973). Ступінь лізису еритроцитів, які входили до гемолітичної системи, оцінювали за кількісними показниками екстинції ФЕК (а).

Ультразвукові дослідження проводилися до початку лікування, а також після його закінчення з метою визначення приросту розмірів плода та відповідності його гестаційному вікові на апараті “CONCEPT” (Англія). Дослідження включало визначення фетометричних показників, плацентометричних показників та біофізичного профілю плода. Використовувалися перцентильні таблиці, які дозволяють оцінювати приріст плода на різних строках гестації (Стрижаков А. Н., 1988).

Для дослідження кровообігу в гемодинамічній системі “мати-плацента-плід” використовувався діагностичний прилад – системний доплеровський блок пульсуючої хвилі Siemens Sonolin SL 450 (Німеччина), який працював за режимом реального часу. Оцінювалися якісні та кількісні показники кровообігу пупкової артерії та вени, а також аорти плода. Визначалися лінійна швидкість кровообігу та об’ємний кровотік, а також проводився розрахунок “кутонезалежних” індексів – індексу резистентності та пульсаційного індексу.

Оцінка стану новонародженого проводилася відразу після народження й через п’ять хвилин за шкалою Апгар.

Усі матеріали статистично оброблені з використанням методів математичного аналізу та варіаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення.

У зв’язку з тим, що НГТ не використовувалась раніше для лікування вагітних з ХПН, було проведене вивчення впливу різних параметрів гіпоксії на клінічний стан, фетоплацентарний кровообіг у вагітних з ХПН й розроблена методика НГТ. Застосування проводили на апараті “Борей-2” в умовах відділення відновлювального лікування поліклініки №10 м. Харкова.

Вивчали два варіанти застосування НГТ. Перший варіант складався з 10 процедур, які проводилися щодня або через день з поступовим зниженням концентрації кисню від 16% до 11, 5%, загальний час дихання гіпоксичною сумішшю за процедуру 10-15 хвилин. Другий варіант методики був ідентичним за часом застосування й кількістю процедур, але більш бережливим за ступенем гіпоксії – концентрація О2 знижувалася від 16% до 13%.

Клінічні дослідження показали гарну переносимість обох варіантів методики. Це проявлялося поліпшенням загального стану вагітних, зниженням больових відчуттів у ділянці матки, відсутністю негативних реакцій з боку артеріального тиску й частоти серцевих скорочень у відповідь на одноразову процедуру й при курсовому використанні НГТ. Проведені доплерометричні дослідження кровообігу у фетоплацентарній системі також показали, що обидва варіанти методики сприятливо діють на змінений кровообіг, однак вплив першого варіанту має суттєві переваги. Це виявлялося підвищенням лінійної швидкості кровообігу у вені пуповини у 2 рази (р<0. 05), посиленням лінійної швидкості кровообігу в аорті плода в 1, 7 рази (р<0. 05), підвищенням об’ємного кровообігу в аорті плода в 3 рази (р<0. 05), а також нормалізацією “кутонезалежних” індексів у пупкових артеріях.

За результатами була розроблена методика НГТ, яка складалася з 10 щоденних або таких, що проводились через день, процедур з поступовим зниженням концентрації кисню від 16% до 11, 5% (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Методика нормобаричної гіпоксичної терапії для лікування вагітних з хронічною плацентарною недостатністю. 

№ процедури Кількість гіпоксичних циклів по 5 хвилин Час циклу (хв.) Час між циклами (хв.)