Нормобарична гіпоксична терапія в етапному відновлювальному лікуванні вагітних з хронічною плацентарною недостатністю

Разом з тим, включення до лікувально-реабілітаційного комплексу НГТ спільно з антианемічними препаратами значно посилювало вплив залізовмісних препаратів. Це виявлялося поступовим підвищенням концентрації гемоглобіну у вагітних з середнім ступенем анемії і в першій і в другій групах – з 86, 0±1, 94 г/л до 99, 5±0, 49 г/л (р< 0, 01) й з 85, 0±5, 11 г/л до 94, 3±3, 75 г/л (р <0, 05). Крім того, достовірно підвищувався показник концентрації гемоглобіну у вагітних з легким ступенем анемії з 101, 5±1, 2 г/л до 106, 16±1, 1 г/л (р <0, 01). Кількість еритроцитів підвищувалася як при початково низькому їх вмісті з 3, 37±0, 56*1012/л до 3, 83±0, 119*1012/л (р <0, 01), так й при нормальному з 4, 1±0, 36*1012/л до 4, 31±0, 031*1012/л (р <0, 01) у вагітних першої групи, а також у вагітних другої групи з низькими показниками кількості еритроцитів – з 3, 35±0, 12*1012/л до 3, 8±0, 00*1012/л (р <0, 05).

Базуючись на даних Гаркаві Л. Х. із співавт. (1991) про те, що складні нейроендокринні зміни відбиваються на стані показників білої крові й визначають реакції адаптації, ми провели дослідження типів адаптаційних реакцій у 85 вагітних. Установлено, що до лікування у стані “хронічного стресу” знаходилися 12%, “тренування” – 72, 2%, а “активація” мала місце у 15, 8% обстежених. Під час лікування з використанням НГТ ми відмітили, що у пацієнток з початковою реакцією “хронічний стрес” відбувся перехід в реакцію “тренування” у трьох пацієнток. У вагітних з реакцією “тренування” відбувався перехід у 14 випадках у реакцію “активації”, при цьому у 22 пацієнток реакція “тренування” зберігалася. Разом з тим, у п’яти вагітних нами відмічений перехід реакції у “хронічний стрес”, що обумовлено тим, що вони мали тяжку акушерську та соматичну патологію.

Крім того, у пацієнток, які мали початкову реакцію “активації” ми спостерігали тренуючу дію НГТ, що виявлялося переходом у п’яти з них у реакцію “тренування”, а у решти реакція “активації” залишалася стабільною.

Менш значущий вплив чинив лікувально-реабілітаційний комплекс без НГТ. Так, у чотирьох вагітних з початковою реакцією “хронічний стрес” лише у однієї пацієнтки відбувся перехід до реакції “тренування”. Під час лікування ніяких інших змін адаптаційних реакцій зафіксовано не було.

Ураховуючи те, що в механізмі розвитку та прогресування ХПН велику роль відіграють імунні порушення, досліджували вплив лікувально-реабілітаційних комплексів на деякі імунологічні показники – лімфоцитотоксичні антитіла, гетерофільні гемаглютиніни та комплемент.

При розгляді впливу лікувально-реабілітаційного комплексу без включення НГТ відмічене деяке зменшення показників як ЛцТаТ, так і ГГ, однак це знижування не було статистично достовірним, лише показник комплементу під час терапії зазнавав статистично значимих змін. У той же час, включення НГТ посилювало дію лікарської терапії з використанням препаратів, які поліпшують реологічні властивості крові. При цьому відмічене достовірне знижування рівня ЛцТаТ з 22, 48±0, 95 до 18, 88±2, 39 (р <0, 05), зменшення показника ГГ з 1, 14±0, 04 до 0, 75±0, 06 (р <0, 001), рівень комплементу змінювався незначно.

З метою контролю за розвитком плода та приростом його розмірів проводилося ультразвукове дослідження з використанням перцентильних таблиць. Лікування, яке проводилося, по-різному впливало на фетометричні показники плода. Так, у жінок, яким застосовувався лікувально-реабілітаційний комплекс без НГТ, суттєвих змін не виникало – синдром затримки внутрішньоутробного розвитку плода І ступеню, незважаючи на проведене лікування, мав місце й після закінчення терапії. Більш того, кількість вагітних цієї групи, які мали показники, що перевищували нормальні, підвищувалося з 3±3% до 16±6% (р <0, 1).

Найбільш значущий вплив на показники фетометрії плодів виявляв лікувально-реабілітаційний комплекс з НГТ та вазоактивними препаратами, який застосовувався у пацієнток І групи. Це проявлялося в нормалізації показників у вагітних з СЗРП І ступеню, при цьому кількість вагітних, які мали фетометричні показники плодів, що відповідали верхній межі норми, значно зросло – з 21±5% до 58±10% (р<0, 05), а кількість пацієнток показники яких відповідали нижній межі норми, помітно знижалося – з 50±10% до 17±8% (р<0, 05). Крім того, поліпшилися плацентометричні показники, що проявлялося зменшенням явищ венозного застою й супроводжувалося зменшенням товщини плаценти й було більш помітне у пацієнток, до лікувального комплексу яких включалася НГТ – з 35, 5±0, 96 мм до 31, 4±0, 84 мм (р<0, 01) у вагітних першої групи й з 33, 87±1, 12 мм до 32, 33±1, 0 мм (р>0, 05) другої. При цьому, у жінок з третьої групи відмічена тенденція до підвищення товщини плаценти з 32, 0±1, 61 мм до 35, 27±0, 73 мм (р<0, 1).

Ураховуючи, що в теперішній час найбільш прогностично цінним методом для дослідження кровообігу вважається доплерометричне, ми провели його для оцінки як змін, які відбуваються у фетоплацентарній системі при ХПН, так і для визначення впливу лікувально-реабілітаційних комплексів з НГТ на дані порушення. Найбільш значущі патологічні зміни були виявлені у пацієнток з терміном вагітності 29-31 тиждень