Облік цінних паперів

векселедавець;

аваліст;

утримувач векселя. 

Найменування того, хто повинен платити (платника), і того, кому або по наказу якого повинен бути здійснений платіж (векселедавця та векселеотримувача). Відповідно до статті 3 Уніфікованого закону про переказний і простий векселі векселедавець переказного векселя сам може виступати векселедержателем. Це буває необхідно, наприклад, якщо платник - відома особа з високою та надійною платоспроможністю, а сам векселедавець менш відомий. В цьому випадку для розрахунків таким векселем векселедавець передасть його вже як векселедержатель, зробивши на зворотному боці векселя передавальний напис, що іменується індосаментом. Вказівка векселедавцем самого себе як векселедержатель дає можливість векселедавцеві перетворити вексель в цінний папір на пред'явника шляхом здійснення на його зворотній стороні індосаменту на пред'явника або бланкового індосаменту, тобто індосаменту з пропуском для того, щоб в нього міг бути вписаний утримувач векселя. Крім того, векселедавець може вказати себе платником по такому векселю. 

Термін платежу. Існують наступні терміни платежу: 

після пред'явлення; 

у такий час від пред'явлення; 

у такий час від складання; 

на певний день. 

У векселі, який підлягає оплаті після пред'явлення або в такий час від пред'явлення, векселедавець може визначити, що на вексельну суму нараховуватимуться відсотки або від певної дати, вказаної у векселі, або, у разі її відсутності, - з дня складання векселя. Якщо в самому тексті векселя відсотки не вказані, то умова нарахування відсотків вважається ненаписаною, а, отже, такою що не має юридичної сили. 

Місце, в якому повинен бути здійснений платіж. Важливість цього реквізиту полягає в тому, що по векселю не боржник йде з платежем до кредитора, а кредитор сам повинен з'явитися за платежем до боржника. Якщо у векселі не обумовлене інше, то місцем платежу вважається місце знаходження платника. У векселі може бути вказаний банк, в якому проводиться платіж. В цьому випадку вексель вважається доміцильованим, тобто банк здійснює платіж на умовах, обумовлених договором доміциляції (доручення платежу по векселю), який підписаний між платником по векселю і банком. Вексель вважається недійсним, якщо в ньому або не вказано місце платежу, місце знаходження платника, або, навпаки, позначено декілька місць платежу. 

Дата і місце складання векселя. Місце знаходження векселедавця та місце складання векселя можуть не співпадати. Якщо місце складання векселя не вказане, то їм вважається місце знаходження векселедавця, якщо воно відсутнє, то такий вексель вважається недійсним. Дата складання векселя вказується для того, щоб визначити у разі виникнення суперечки, чи був векселедавець у момент видачі векселя дієздатним або чи міг взагалі приймати на себе вексельні зобов'язання. Дата складання векселя важлива у векселях з терміном платежу «в той час від складання», «після пред'явлення», «в той час від пред'явлення». 

Підпис того, хто видає вексель. Згідно з статтею 5 ЗУ «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується: 

від імені юридичних осіб - власноручно керівником або головним бухгалтером, або уповноваженими особами, а підписи скріпляються печаткою такої юридичної особи; 

від імені фізичних осіб - або власноручно такою фізичною особою, або уповноваженою нею особою, з вказівкою індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби і паспортних даних векселедавця - трасанта (серія і номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, дата його видачі, місце мешкання). Підпис фізичної особи також повинен скріпляти печаткою, якщо така є у векселедавця. 

Простий вексель відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказний і простий векселі містить ті ж реквізити, що і переказний, з наступними обмовками: 

замість вексельного наказу платникові сплатити певну суму грошових коштів, простий вексель містить обіцянку векселедавця сплатити таку суму грошових коштів; 

за відсутності особливої вказівки місце складання простого векселя вважається місцем платежу векселедавця; 

простій вексель, в якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний в місці, позначеному поряд з найменуванням векселедавця.

 

 

 

Згідно із ЗУ «Про обіг векселів в Україні» вексельний обіг має ряд обмежень:

видавати (емітувати) переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. 

умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, що укладається у письмовій формі. Видача (передача) як простого, так й переказного векселя припиняє зобов'язання по оплаті раніше поставлених товарів (робіт, послуг). З моменту видачі векселя зобов'язання за договором між покупцем і продавцем замінюється вексельним зобов'язанням, тобто зобов'язанням погасити вексель в строк;

забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства;

платіж по