Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Оцінка цінової політики ТОВ «КЕВ»

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
42
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ціни в порівнянні з конкурентними далі за певну межу (нижній рівень ціни, що забезпечує покриття всієї суми витрат) неможливе. Чим вище за ціну підприємства, тим менше вірогідність отримання контракту.

Використовування цього критерію при встановленні ціни має сенс лише в тому випадку, якщо підприємство широко використовує вказаний метод. Граючи на різниці цін, можна досягти максимуму прибутку і в довгостроковій перспективі. Епізодичне ж використовування даного методу практично не дає переваг.
Методи ціноутворення, орієнтовані на конкурентів. Залежно від структури ринку, числа і сили конкурентів, однорідності продукту підприємство вибирає один з трьох напрямів дії:
- пристосування до ринкової ціни;
- послідовне заниження цін;
- послідовне підвищення цін (засноване на високій репутації і якості продукту).
Політика низьких цін, орієнтована на конкурентів, часто застосовується при введенні нових продуктів з метою швидкого залучення великого числа покупців, використовування переваг масового виробництва і усунення потенційних конкурентів.
Представлені напрями дій не виключають один одного. Існує зв'язуючий ці три форми ціноутворення метод, званий методом калькуляційного вирівнювання. Він застосовується в основному при одночасному встановленні цін на велику кількість товарів. Його специфіка полягає у відмові від витратно-орієнтованого ціноутворення на продукти, які є «індикаторами» можливостей підприємства. Суть методу полягає в тому, що значення продуктів, що входять у виробничу програму, неоднакове з погляду їх впливу на кінцевий результат-це є слідством конкретних умов конкуренції і попиту. Високі доходи, одержувані за рахунок одних продуктів, повинні принаймні компенсувати збитки по реалізації інших.
У рамках цінової конкуренції може застосовуватися значна кількість моделей ціноутворення. Найпопулярнішим в умовах ринку став метод ціноутворення за існуючими цінами, який грунтується на оцінці цін конкурентів з меншою увагою до своїх витрат і попиту на продукт. Підприємство може маневрувати, встановлюючи такі ж, як у конкурентів, а також низькі або вищі ціни. В промислових олігополіях, що продають сталь, папір, добрива, звичайно встановлюється ціна, рівна ціні конкурентів. Невеликі підприємства вибирають політику «проходження за лідером». Вони міняють свої ціни із зміною цін лідера частіше, ніж цього вимагають попит або їх витрати. Деякі підприємства вводять невеликі знижки, але коливання звичайно невелике.
Метод цільових витрат вперше розроблений в Японії. Суть його полягає в тому, що планування майбутньої собівартості продукції починається зі встановлення цільової величини, в яку слід укластися, з тим, щоб продаж продукції за існуючими ринковими цінами забезпечив не тільки покриття майбутніх витрат, але і отримання прибутку. Отже, верхньою обмежувальною межею є ринкові ціни в тому регіоні, де передбачається реалізація продукції, наміченої до випуску.
Даний метод ціноутворення вельми поширений. Оскільки витрати на одиницю продукту часто насилу піддаються оцінці, покластися на конкурентні ціни – хороше рішення питання. Проте можуть виникнути труднощі, пов'язані з відсутністю достовірної інформації про ціни конкурентів через надання останніми знижок або нарахування додаткової премії на ціну за обслуговування або установку. В цілому метод хороший тим, що сталі ціни забезпечують гарантований дохід, пом'якшують цінову конкуренцію і стабілізують ринок.
 
2. Оцінка цінової політики ТОВ «КЕВ»
 
2.1 Загальна характеристика підприємства
 
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «КЕВ» створено 7 вересня 1995 року. Юридична адреса підприємства: м. Сімферополь, вул. Будівельна, 12. Товариство створено як комерційна організація у формі господарського товариства з метою насичення ринку послугами та товарами, а також отримання прибутку в інтересах учасників. Учасниками товариства є юридичні особи, зазначені в Статуті підприємства.
Діяльність підприємства регламентується Установчим договором і Статутом. Облік, звітність та документообіг Товариства організовується відповідно до чинного законодавства. Робота ревізійної комісії регламентується положенням про ревізійну комісію, що затверджується Зборами. Управління, аналіз, планування і прогнозування фінансів підприємства здійснює бухгалтерія підприємства. До завдань бухгалтерії відносяться: - Здійснення єдиної політики підприємства в галузі фінансів; - Контроль за використанням оборотних коштів підприємства, кредитів; - Аналіз фінансово-економічного стану підприємства. Організаційна структура ТОВ «КЕВ» включає в себе крім керуючих і контрольних органів також бухгалтерію. Товариство здійснює наступні види діяльності: - торгову і торгово-закупівельну діяльність; - обслуговування та ремонт; - кошторисно-проектні і конструкторські роботи; - зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства; - будівельно-монтажні роботи, та ін 
 
2.2 Оцінка витрат і аналіз собівартості окремих видів продукції на підприємстві
 
Підприємство в процесі діяльності здійснює матеріальні і грошові витрати на просте і розширене відтворення основних фондів і оборотних коштів, виробництво і реалізацію продукції і т. д. Найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції. Сукупність виробничих витрат показує, у що обходиться підприємству виготовлення продукції, що випускається, тобто становить виробничу собівартість продукції. Підприємства виробляють також витрати на збут продукції, тобто комерційні, або позавиробничі витрати. Відповідно витрати підприємства в процесі виробництва це витрати виробництва, а збуткові, постачальницькі, торгово-посередницькі витрати – витрати обігу. У ринковій економіці розрізняють явні (бухгалтерські) і безповоротні витрати. Грошові витрати на оплату праці, придбання сировини і матеріалів, амортизацію основних фондів і т. д., складають явні витрати підприємства. Оскільки вони розраховуються на основі фінансових звітів, їх називають ще бухгалтерськими. Витрати на використання будь-якого фактора виробництва, виміряні, з точки зору їх альтернативного використання, називають нижчі витрати. Ці витрати не завжди добре проглядаються, але
Фото Капча