Організація проведення розрахунків з використанням платіжних карток Радомишльського АППБ «Аваль»

Першим Радянським емітентом міжнародних кредитних карток був Внешекономбанк. У 1989 році він випустив «золоті» картки «Eurocard». Однак дотепер точно не відомо, кому вони були потрібні. Нарешті, у вересні 1991 року була випущена перша радянська картка «Віза».

Інтерес, що проявився з боку українських банків до закордонних карткових систем у середині 90-х років порозумівався можливістю інтегруватися у світову банківську систему, завоювати ринок і залучити клієнтуру. Участь у міжнародній картковій системі надавало можливість опанувати новітніми банківськими технологіями, використовувати гігантську інфраструктуру для здійснення розрахунків у глобальних масштабах [37, с.4].

Домінуючим носієм інформації в цих системах була і залишається пластикова картка з магнітною смугою. Карти з магнітною смугою звичайно використовуються для оплати тільки дорогих придбань, оскільки тривала процедура авторизації карт значно знижує їхню привабливість при здійсненні щоденних покупок. 

Першопрохідниками в освоєнні українського ринку пластикових грошей були відомі усьому світу Bank of America, MasterCard, American Express, VISA International [37, с.6].

Механізм функціонування системи електронних розрахунків заснований на застосуванні пластикових карток і містить у собі операції, здійснювані за допомогою банкоматів, електронні системи розрахунків населення в торгових організаціях, системи банківського обслуговування клієнтів вдома і на робочому місці.

Банківська пластикова картка (БПК) – це інструмент безготівкових розрахунків і засіб одержання кредиту. Пластикова картка – це персоніфікований платіжний інструмент, що надає обличчю, що користається карткою, можливість безготівкової оплати товарів і/чи послуг, а також одержання наявних засобів у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматів (банкоматах). Приймаючі картку підприємства торгівлі/сервісу і відділення банків утворять мережа крапок обслуговування картки (чи приймальню мережа) [37, с.15].

Найважливіша особливість усіх пластикових карток незалежно від ступеня їхньої досконалості полягає в тому, що на них зберігається визначений набір інформації, використовуваний у різних прикладних програмах. Картка може служити пропуском у будинок, засобом доступу до комп'ютера, водійським посвідченням, використовуватися для оплати телефонних переговорів і т.д. У сфері грошового обігу пластикові картки є одним із прогресивних засобів організації безготівкових розрахунків. 

Особливістю продажів і видач, наявних по картках є те, що ці операції здійснюються магазинами і, відповідно, банками «у борг» - товари і наявні надаються клієнтам відразу, а засобу в їхнє відшкодування надходять на рахунки обслуговуючих підприємств найчастіше через якийсь час (не більш декількох днів). Гарантом виконання платіжних зобов'язань, що виникають у процесі обслуговування пластикових карток, є їхній банк-емітент, що випустив. Тому картки протягом усього терміну дії залишаються власністю банку, а клієнти (власники карток) одержують їхній лише в користування. Характер гарантій банку-емітента залежить від платіжних повноважень, наданих клієнту і фиксируемих класом картки. 

Операції з пластиковими картками відкрили нові перспективи фінансового обслуговування клієнтів і, відповідно, розширили можливості одержання банківського прибутку.

Для проведення розрахунків за допомогою електронних карток у міжнародному масштабі потрібні сучасні розвиті платіжні системи, однак, у різних країнах вони істотно відрізняються друг від друга. Але в платіжних системах усіх країн-учасниць міжнародних асоціацій пластикових карток закладені єдині умови: спростити, полегшити і прискорити платежі і розрахунки між учасниками економічного обороту.

Сформоване положення на ринку пластикових карт у нашій країні відрізняється від ситуації, що склалася в розвитих країнах. Безготівкові розрахунки для таких країн – це норма. В Україні ж людин довіряє тільки наявним. Але, не дивлячись на проблеми, у країні розвертаються і набирають обороти різні пластикові системи й усе більше число людей здобувають картки. В даний час більш 200 країн світу використовують пластикові карти в платіжному обороті, що дозволяє зробити висновок про те, що пластикові карти є найважливішим елементом так називаної «технологічної революції» у банківській справі. Саме платіжні картки в ряді випадків виступають ключовим елементом електронних банківських (і інших) систем [27, с.20]. 

 

 

Пластикові карти, що випускаються емітентами, розрізняються по цілям випуску, за технологією виготовлення і за технологією розрахунків. Коли компанія приймає рішення почати випуск карт, необхідно із самого початку визначити, для чого це потрібно і які це будуть карти. З іншого боку, коли людин хоче одержати картку, він повинний розуміти для чого вона йому потрібна, і, відповідно вибрати придатний вид картки. Це є причиною множинної класифікації пластикових карток, що знаходяться в звертанні, [10, с.13].

Існує багато основ для класифікації карт.

По матеріалі, з якого вони виготовлені:

паперові (картонні);

пластикові;

металеві.

В даний час практично повсюдне поширення одержали пластикові картки. Однак для ідентифікації власника (власника) картки часто використовуються паперові (картонні) картки, запаяні чи запресовані в пластикову плівку. Якщо картка використовується для розрахунків, то з метою підвищення захищеності від підробки застосовують більш зроблену і складну технологію виготовлення карт із пластику.

На відміну від металевих карт пластик легко піддається термічній обробці і тиску (ембосірованию), що дуже важливо для