Організація проведення розрахунків з використанням платіжних карток Радомишльського АППБ «Аваль»

По способі запису інформації на карту:

графічний запис;

ембосірование;

штрих-кодування;

кодування на магнітній смузі;

чип (убудований мікропроцесор).

Самою ранньою і простою формою запису інформації на картку було і залишається графічне зображення. Воно дотепер використовується у всіх картах, включаючи самі технологічно зроблені карти. Спочатку на карту наносилися тільки прізвище, ім'я власника карти й інформація про її емітент. Пізніше на універсальних банківських картках був передбачений зразок підпису, а прізвище й ім'я стали ембосіроваться (механічно видавлюватися).

Ембосірование дозволило значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відбиток на сліпі. Інформація, ембосірована на карті, моментально переноситься через копіювальний папір на сліп. З метою боротьби із шахрайством можуть використовуватися сліпи і без копіювального шару, але спосіб переносу ембосірованої на карті інформації, по суті, залишився колишнім – механічний тиск.

Ембосірування не витиснуло цілком графічне зображення. Більш того, з появою систем, заснованих на безпаперовій технології, номер карти й ім'я власника знову стали наноситися на картку графічним способом за допомогою персоналізаторів. Сучасне персонализаційне устаткування протягом декількох хвилин дозволяє також перенести на пластик кольорове фотографічне зображення власника картки і лазерний зразок його підпису.

Штрих-кодування. Запис інформації на картку за допомогою штрих- кодування застосовувалася до винаходу магнітної смуги й у платіжних системах поширення не одержало. Однак картки зі штрихами-кодами, подібними тим, що наносяться на товари, досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не вимагаються розрахунки. Це зв'язано з відносно низькою вартістю таких карток і устаткування, що зчитує. При цьому для кращого захисту штрихи-коди покриваються непрозорим для неозброєного ока шаром і зчитуються в інфрачервоному світлі.

Винахід наприкінці 60-х років автоматичних апаратів видачі готівки зробили революцію й у картковому бізнесі. Для того щоб такими апаратами могли користатися власники карток, на зворотну сторону картки стали наклеювати смужку з магнітної плівки [15, с.44].

На магнітній смузі банківських карток звичайно в закодованому виді записується номер картки, термін її дії і персональний ідентифікаційний номер (ПИН) власника картки. У деяких системах на магнітній смузі може записуватися також яка-небудь інша інформація. Магнітний запис є одним із самих розповсюджених на сьогоднішній день способів нанесення інформації на пластикові карти. Особливо популярна вона в платіжних системах. Але по прошествии 15-20 років з'ясувалося, що магнітна смуга вже не забезпечує необхідного рівня захисту інформації від шахрайства і підробок. Оскільки це є критичним моментом у платіжних і банківських системах, заснованих на картках, сталі вишукуватися більш надійні способи запису інформації. Їм виявився чип (від англ. chip – кристал з інтегральною схемою) чи мікросхема [8, с.45].

Мікропроцесорні картки відомі за назвою «smart card». Розміри її аналогічні розмірам інших пластикових карток. Особливістю же мікропроцесорної картки є її здатність надійно зберігати і використовувати великі обсяги інформації. Всі електронні картки мають убудований мікропроцесор і по потужності лише небагато уступають персональним комп'ютерам.

В даний час мікропроцесорна картка являє собою картку розміром зі звичайну кредитну чи платіжну картку, у яку убудовані так називані микрочипи – мікропроцесори (звідси і назва картки – мікропроцесорна). Збільшений у такий спосіб б'ємо пам'яті картки дозволяє зберігати і використовувати інформацію про її власника, банківському рахунку клієнта, а також про близько 200 останніх операціях, зроблених з використанням картки. Мікропроцесорну картку можна використовувати для одержання готівки з рахунка власника картки через банкомат, для оплати товарів і послуг в організаціях роздрібної торгівлі і побутового обслуговування, для одержання позички. Причому ліміт кредитування заздалегідь запрограмований у мікропроцесорі картки, і при кожній новій операції використана сума віднімається з загальної суми «купівельної сили» картки. Картки з чипом також дуже часто називають смарт-картами чи інтелектуальними картами.

По емітентах:

банківські (універсальні) картки, що випускаються банками і фінансовими компаніями;

приватні карти, що випускаються комерційними компаніями для розрахунків у торговій і сервісній мережі даної компанії.

Може показатися, що компанія з метою збільшення обсягу і розмаїтості операцій зі своїми картами повинні прагнути зробити їхній більш універсальними, поєднуючи в емитировании з іншими компаніями, а ще краще – з банками. Це справедливо лише почасти. Значна частина карток випускається, і буде випускатися компаніями самостійно.

По категорії клієнтури, на яку орієнтується емітент (у міжнародних платіжних системах це називається видами чи карт продуктами):

звичайна картка;

срібна картка (бізнес-карта);

золота картка;

електронна картка.

Для простоти і стислості можна сказати, що звичайна картка призначена для рядового клієнта. Це VISA Classic і Eurocard/MasterCard Mass (Standard). VISA Classic – найбільш розповсюджена у світі карта, розрахована на широкі шари користувачів для здійснення особистих платежів. Власник даної картки може одержати наявні в будь-якому банку, де є символіка VISA, чи через банкомати. Eurocard/MasterCard Mass – одна з найбільш розповсюджених у європейських країнах картка для приватних осіб. Власник даної картки може оплачувати товари і послуги в магазинах, ресторанах, готелях і будь-яких торгово-сервісних крапках, де є емблема цієї картки. 

Срібна картка називається бізнесом-картою (BusinessCard) і призначена для юридичних осіб і випускається на уповноважених співробітників організації (компанії), що витрачають кошти підприємства в межах установленого ліміту. До них відносяться: VISA Business і Eurocard / MasterCard