Організація різнорівневої самостійної роботи студентів внз (на матеріалі дисципліни «Інформатика»).

Впровадження нетрадиційних форм навчання сприяє раціональному використанню і навчальною часу, підвищує продуктивність роботи студентів на уроці, а також розширює функції педагога.

Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від способу спілкування суб'єктів навчання була зроблена у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н. Стяглика у 1994 році «Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі».

Останнім часом інтерес студентів до навчання різко знизився, їх соціальна активність зменшилась, також знизились показники ініціативності та самостійності. Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого використання елементів інноваційних педагогічних ідей і технологій, оптимального поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання, упровадження інтегрованих елементів комп'ютерних знань у навчальний процес. Недарма А. Дістверг писав: «Педагог повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, які пробудилися в ній».

Залежно від історії їх розвитку, Н. І. Стяглик визначає дві групи:

«пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна;

«нестандартні форми» – це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо).

Використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів студентів, вони безпосередньо беруть участь у педагогічному процесі, результатом якого є оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Пізнавальна діяльність студентів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленою і узгодженою з різних точок зору про об'єкти, що вивчаються на занятті.

Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, використання викладачем таких занять у певній системі та досконале володіння методикою їх проведення забезпечують високу ефективність нестандартних занять[18, с. 46].

Підсумовуючи педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики, можна зробити такий висновок: організована викладачем самостійна робота студента повиннамати цілеспрямований характер; бути дійсно самостійною роботою і спонукати студента при її виконанні працювати напружено, поступовість включення самостійних завдань.

Отже, нами визначено педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики, що зумовлені інформатизацією суспільства, зростаючими потребами сучасної вищої школи в удосконаленні підготовки фахівців:

Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

Використання ІКТ (інформаційних комп’ютерних технологій).

Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

 

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що термін «різнорівнева самостійна робота» є відносно новим, але проблема ефективного використання різнорівневої самостійної роботи в освіті, а також її тлумачення вже досить широко висвітлена у педагогічній науці. Сутність розуміння проблеми самостійної роботи у науковців відрізнялася: В. Б. Бондаревський, В. К. Буряк, М. Н. Скаткін розглядали самостійну роботу як метод навчання, М. А. Данилов, Б. П. Єсипов – як форму організації навчального процесу, І. Я. Лернер, М. І. Махмутов – як вид діяльності, а П. І. Підкасистий – як засіб організації самостійної діяльності студентів. Але вона обов’язково має бути спрямованою на реалізацію функцій (пізнавальної, самоосвітньої, прогностичної, коригуючої та виховної).

Самостійна робота студента – основний засіб засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Самостійність – можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування.

Різнорівнева самостійна робота – один з найважливіших складових освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом, є диференційованою за певними рівнями і дозволяє розглядати накопичувані знання як об’єкт власної діяльності студента.

Під змістом поняття різнорівнева самостійна робота у навчанні розуміють дидактичну технологію, яка спрямована на поліпшення навчального процесу та підвищення його результативності шляхом використання навчального завдання педагогічного призначення.

Всі компоненти різнорівневої самостійної роботи взаємопов’язані. Якщо викладачі не володіють теоретичними знаннями, відповідно вони не можутьефективно використовувати висвітлені педагогічні умови і тим паче не створять необхідне інноваційне середовище для освіти, їм буде складно наочно подаватиінформацію студентам з використанням ІКТ, поєднувати традиційні і нетрадиційні форми навчання.

Основними умовами використання різнорівневої самостійної роботи у навчальному процесі є: відповідність та актуальність завдань, освіченість та компетентність викладача у використанні рівнів самостійної роботи. Усе це допоможе у пришвидшенні впровадженні різнорівневої самостійної роботиу навчальний процес.

Тому нами було висвітлено такі педагогічні умови:

Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

Використання ІКТ (інформаційних комп’ютерних технологій).

Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

 

 

 

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується активним впровадженням сучасних інформаційних технологій в соціальну сферу та освіту. У того, хто навчається у вищому навчальному закладі, повинні формуватися і розвиватися індивідуально-психологічні особливості. Модель «студента, що навчається» на відміну від «студента, якого навчають»,