Організація різнорівневої самостійної роботи студентів внз (на матеріалі дисципліни «Інформатика»).

Стаття 43 Закону України «Про вищу освіту» відмічає [16]: «навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи».

Можна виокремити, на наш погляд, такі основні види самостійної роботи:

Робота на лекціях, семінарських, практичних, індивідуальних заняттях, консультаціях (складання плану, конспектування прочитаного чи почутого, заповнення таблиць та схем, робота з нормативними документами та історичними джерелами, відповіді на проблемні питання, розв’язання логічних чи нестандартних задач, участь в ділових чи рольових іграх, перегляд та обговорення відеозаписів тощо).

Відпрацювання пропущених тем лекцій, семінарів, виконання різного роду завдань.

Підготовка виступів, доповідей, рефератів, курсових, дипломних робіт та виконання творчих завдань (наприклад, есе, віршів, невеликих творів-роздумів).

Підготовка до контрольних робіт, іспитів, конференцій, презентацій.

Робота з основною та додатковою літературою. Кожен із зазначених видів потребує від студентів наполегливої самостійної праці, творчої ініціативи та бажання підвищити свій інтелектуальний та освітній рівень.

Як зазначала О. Гурська [7]: технології організації цих видів самостійної роботи визначаються багатьма чинниками. З позиції керування освітнім процесом, вибір технології навчання визначає викладач ВНЗ. Проте, набір дидактичних засобів, які обираються для досягнення освітньої мети, багато в чому залежить від організації різнорівневої самостійної роботи.

Так, наприклад, спостерігаючи за проведенням практичного заняття викладача кафедри інженерної педагогіки та мовної підготовки Ткачук Вікторії Василівни, ми звернули увагу на те, наскільки важливим елементом структури є мотивація студентів у процесі навчальної взаємодії, їх самореалізація, на що спрямоване створення інноваційного навчального середовища.

Тільки в умовах інноваційного середовища можливо сформувати у студента якості дослідника та новатора. Аналізуючи педагогічну діяльність використання інноваційного середовища викладачемТкачук В. В., виділяємо такі фактори:

По-перше, введення інноваційного середовища у навчання створює ефект новизни та прискорює пізнавальні процеси, покращує результати навчання.

По-друге, інноваційне освітнє середовище сприяє напрацюванню механізму адаптації.

По-третє, воно стає підґрунтям для самореалізації студентів та зростання мотивованості їхнього навчання.

Отже, на цьому етапі Вікторія Василівна реалізувала таку педагогічну умову, як впровадження інноваційного освітнього середовища, що допомогло нам зробити висновок: виникнення інноваційного середовища як новоутворення педагогічної науки є результатом існуючих протиріч між інноваційною практикою та консервативними формами освіти, які не відповідають вимогам часу у зв’язку з розвитком глобальних електронних мереж, освітніх Інтернет-мереж, комп’ютерних технологій тощо.

Глобальне впровадження комп’ютерних технологій в усі сфери діяльності людини, формування нових комунікацій і високоавтоматизованого інформаційного середовища стали не тільки початком перетворення традиційної системи освіти, а й першим кроком до формування інформаційного суспільства [8].

Новим етапом глобальної технологізації передових країн стала поява сучасних телекомунікаційних мереж і їх конвергенція з інформаційними технологіями, тобто поява ІКТ. Вони стали основою для створення інформаційної сфери, так як об’єднання комп’ютерних систем і глобальних телекомунікаційних мереж зробило можливим створення і розвиток планетарної інфраструктури, що зв’язує все людство.

Прикладом успішної реалізації ІКТ стала поява інтернету – глобальної комп’ютерної мережі з її практично необмеженими можливостями збору і зберігання інформації, передачі її індивідуально кожному користувачеві.

Створення та розвиток інформаційного суспільства потребує широкого використання ІКТ у навчанні.

Важливість і необхідність впровадження ІКТ в процес навчання відзначаються міжнародними експертами у «Всесвітній доповіді з комунікації та інформації 1999 – 2000 роки», підготовленому ЮНЕСКО і виданим в кінці минулого тисячоліття агентством «Бізнес-Прес» [6]. У передмові до доповіді Генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор пише, що нові технології повинні сприяти «створенню кращого світу, в якому кожна людина буде отримувати користь від досягнень в освіті, науці, культурі та зв’язку». ІКТ зачіпають всі названі сфери, але, найбільш сильний позитивний вплив вони надають на освіту, так як «відкривають можливості абсолютно нових методів викладання і навчання».

Досліджуючи практичний досвід використання ІКТвикладачемТкачук В. В., виділяємо такі фактори:

По-перше, введення ІКТ у навчання значним чином прискорює передачу знань та накопиченого технологічного й соціального досвіду від однієї людини до іншої.

По-друге, сучасні ІКТ, підвищуючи якість навчання і освіти, дозволяють людині успішніше і швидше адаптуватися до навколишнього середовища. Це дає кожній людині можливість отримувати необхідні знання як сьогодні, так і в майбутньому постіндустріальному суспільстві.

Отже, проаналізувавши наші спостереження, можна сказати, що Ткачук В. В. активно використовуєІКТ під час роботи зі студентами.

У зв’язку зі зміною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі викладача в процесі модернізації системи освіти, підвищено вимоги до нього. Від пояснювально-ілюстративного методу трансляції навчального матеріалу викладач має перейти до нових методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Важливою вимогою сучасного суспільства є не енциклопедичність знань, а набуття вмінь і навичок, що сприяють розвитку гнучкого мислення та самореалізації особистості. Саме на такому підґрунті розвивається поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання[14].

Провівши аналіз на прикладі занять з поєднанням традиційних і нетрадиційних форм навчання викладача Ткачук В. В., можемо зробити такі висновки:

По-перше, поєднанням традиційних і нетрадиційних форм навчання розвиває мобільність та гнучкість мислення, створює ефект новизни матеріалу.

По-друге, використання даної педагогічної умови «знімає» традиційність уроку, пожвавлює думку.

По-третє, така форма проведення занять розвиває мовні, інтелектуальні і пізнавальні здатності, ціннісні орієнтації, почуття