Організація судових та правоохоронних органів

ЗУ «Про нотаріат» регулюється діяльність нотаріату в Україні, визначається, хто може бути нотаріусом, встановлюється коло прав та обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запровадження приватного нотаріату.

Також нотаріуси у своїй діяльності керуються постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.

Норми, що регулюють організацію і діяльність нотаріату, становлять самостійну галузь законодавства. Разом з тим законодавство про нотаріат тісно пов'язано з такими галузями законодавства, як цивільне, цивільне процесуальне, шлюбно-сімейне і трудове. При здійсненні будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводиться використовувати не лише правила нотаріального провадження, а й звертатись до норм зазначених галузей законодавства.

Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначається консульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а у певних випадках можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень [15].

Три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

Перше завдання - захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення несплати чеків. Виконання цього завдання буде ефективним, якщо воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених Законом України "Про нотаріат", який гарантує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій. Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.

Друге завдання - дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.

Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує і третє завдання - запобігає можливим правопорушенням.

Третє завдання - запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.

Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробити висновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав [13].

Важливим є з’ясування функцій, які здійснює нотаріат. М. М. Дякович зазначає, що функції нотаріату – це основні напрями його діяльності, що відображають його особливості як унікального правового інституту, який має своїм завданням охорону та захист суб’єктивних прав громадян і юридичних осіб у приватноправовій сфері.

Автор виділяє дві категорії функцій: ті, що походять із публічно-правового та приватноправового харак- теру нотаріальної діяльності. Першу категорію складають наступні: 

1. правоохоронна функція, що полягає публічно-правовій діяльності по забезпеченню законності і правомірності юридичних дій громадян і юридичних осіб у сфері цивільного обороту; 
2. правозастосовна функція, тобто владна правова діяльність нотаріальних органів держави, спрямованих на реалізацію правових приписів; 
3. попереджувально-профілактична функція, змістом якої є те, що нотаріат виконує роль органу попереджувального правосуддя з питань безспірного характеру; 
4. фіскальна функція, тобто нотаріат розглядається як допоміжний орган держави, який контролює сплату фізичними і юридичними особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, податків та зборів, визначених законом. 

До другої категорії функцій нотаріату, автор відносить такі: 

1. правовстановлювальна функція, яка полягає в тому, що нотаріус перевіряє факт дієздатності особи, яка звернулася до нього за вчиненням нотаріальної дії, її повноваження та ін.; 
2. правореалізаційна функція, яка полягає в забезпеченні нотаріусом реалізації прав і законних інтересів громадян;
3. консультаційна функція, за якої на нотаріуса покладено обов’язок роз’яснювати права і обов’язки учасників цивільного обороту, попереджувати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій [3, с. 11].

Деякі автори більш широко розглядають функції органів нотаріату. Так, Л. С. Сміян, Ю. В. Нікітін, які відносять нотаріат до правоохоронних та правозахисних органів залежно від виконуваних ним функцій вважають, що функції нотаріату полягають в наступному: 

1. в охороні та захисті прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних громад та держави; 
2. в регулюванні певних відносин між суб’єктами, використовуючи при цьому матеріальні та процесуальні норми чинного законодавства. Прикладом такого регулювання може бути посвідчення певного договору, в якому закріплюються права та обов’язки сторін, тобто фактично регулюється їхня поведінка один щодо одного; 
3. в тому, що нотаріус при виконанні своїх функцій повинен розглянути та проаналізувати волевиявлення суб’єктів, що до нього звернулися, щодо його законності; 
4. в запобіганні можливим правопорушенням. Йдеться про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, які суперечать закону; 
5. в підвищенні правосвідомості та правової культури громадян. З огляду на те, що велика кількість правопорушень здійснюється саме через правову необізнаність громадян, нотаріус в ході вчинення нотаріальних дій роз’яснює чинне законодавство з метою з’ясування сутності та правових наслідків певних дій, які бажають вчинити громадяни; 
6. у впливі на законотворення, адже нотаріат – це той інститут, який в