Організація судових та правоохоронних органів

З часу прийняття зазначеного Закону у правовому житті суспільства з’явився новий суб’єкт нотаріальної діяльності – приватно практикуючий нотаріус. Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та обов’язками. Приватний нотаріус не перебуває у штаті державного апарату, а організовує свою діяльність самостійно. Аналізуючи сучасний стан законодавства про нотаріат та адміністративно-правових норм, що регулюють приватну нотаріальну діяльність, слід пам’ятати, що конституційні основи відповідної діяльності закріплюються встановленням Конституцією України організації влади (ст.6), конкретних цілей побудови демократичного суспільства, правової держави (ст. 1), суспільне життя в якій ґрунтується на засадах політичної, економічної і ідеологічної різноманітності (ст. 15) [4].

Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про його заміщення. Про укладення такої угоди він зобов’язаний повідомити управління юстиції. Заміщення приватного нотаріуса означає можливість виконання обов’язків одного приватного нотаріуса іншим із цього самого нотаріального округу на підставі укладеної угоди чи наказу управління юстиції. При цьому нотаріус, якого заміщують, не має права виконувати службові обов’язки на встановлений строк заміщення. Припинення приватної нотаріальної діяльності регулює ст. 30 Закону. Із припиненням приватної нотаріальної діяльності реєстрацій не посвідчення приватного нотаріуса анулюється і особа перестає ним бути. У ч. 1 ст. 30 Закону зазначено перелік випадків, коли приватна нотаріальна діяльність припиняється. Цей перелік вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню [11].

Приватна нотаріальна діяльність припиняється в таких випадках: 

• за поданням приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності; 
• у разі анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 
• коли приватний нотаріус не уклав угоду службового страхування або не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, що передбачається ст. 28 Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;
• якщо приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов’язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції; 
• у разі невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі через стан здоров’я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності. 

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, у місячний строк зобов’язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, до державного нотаріального архіву. Законодавство містить також положення про призупинення приватної нотаріальної діяльності. Таке можливе лише у разі припинення права власності чи права користування приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Призупинити нотаріальну діяльність може особисто нотаріус, який подає відповідну заяву до управління юстиції не пізніше одного тижня після закінчення прав на приміщення, або управління юстиції за наявності таких відомостей. Нотаріальна діяльність вважається відновленою з моменту внесення відповідних змін до реєстраційного посвідчення щодо нової адреси робочого місця приватного нотаріуса. Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх обов’язків здійснюється відповідними управліннями юстиції. Згідно із ст. 31 Закону за вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або посадовою особою. З набранням чинності Указу Президента України «Про впорядкування справлення плати за вчинення нотаріальних дій» розмір плати за вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом не може бути менший від розміру ставок державного мита, яке справляється державним нотаріусом за аналогічні нотаріальні дії [10].

Таким чином, адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності є специфічним різновидом правового регулювання спрямованим на втілення організаційно-правових засобів забезпечення вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій. На сучасному етапі адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності забезпечено системою норм, яка за предметною і цільовою ознаками поєднує різнорідний правовий матеріал, пов’язаний із здійсненням органами виконавчої влади та місцевого самоврядування публічно-владних повноважень у сфері приватної нотаріальної діяльності, застосуванням конкретних форм і методів адміністративної діяльності, здійсненням органами державної влади та місцевого самоврядування організаційних повноважень щодо окремих приватних нотаріусів, об’єктів приватної та комунальної форм власності.

Органами, які здійснюють більшість нотаріальних дій, є державні нотаріальні контори, що утворюються в містах і великих населених пунктах.

Державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор  затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати [11]. 

На відміну від приватних, державні нотаріальні контори є юридичними особами, які утримуються коштом державного бюджету.

Приватний нотаріус не отримує заробітної плати з бюджету , він лише самостійно визначає платню за вчинення нотаріальних дій, яка визначається самостійно між нотаріусом та його клієнтом.      

Потрібно пам’ятати, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу забороняється здійснювати підприємницьку діяльність. Він повинен бути неупередженим і рівною мірою надавати допомогу усім особам, які до нього звертаються [6].

Отже, професійна діяльність нотаріусів та інших осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії, не повинна зводитись лише до вчинення нотаріальних дій, а повинна спрямовуватись, перш за все, на захист прав та інтересів осіб, що звернулися до нотаріуса, а також сприяти останнім у найкращій реалізації наданих їм законом прав і недопущенні завдання шкоди їх законним інтересам.

 

 

Діяльність нотаріату є необхідною у повсякденному житті, у випадках, коли виникає нагальна потреба здійснення певних дій, що потребують офіційного, юридичного засвідчення.

Нотаріальна діяльність забезпечує виконання засвідчувальної та контрольно-реєстраційної функції під час вирішення юридичних справ. Крім того, уході здійснення своїх функціональних повноважень органи нотаріату покликані зміцнювати режим законності в країні, сприяти підвищенню рівня правопорядку, охороняти відносини власності, створювати умови для всебічної реалізації прав, законних інтересів громадян, а також попереджувати факти скоєння правопорушень.

У своїй діяльності нотаріату керується певними принципами, виконує визначені законодавством Української держави завдання та функції, і на основі цих завдань визначаються функції нотаріусів.

Однією з основних ознак нотаріату є чітка правова регламентація його діяльності. Ця ознака стосується як державних так і приватних нотаріусів. Ця регламентація передбачає точність ведення обліку, належний режим зберігання, порядку підготовки, затвердження, проходження по інстанціях, а також виконання системи вимог щодо структури, мови, реквізитів, порядку використання технічних засобів, бланків тощо.

Діяльність нотаріату в Україні чітко регламентується Конституцією України, Законом України "Про нотаріат", іншими указами президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами міністерства юстиції тощо.

Законом України "Про нотаріат" визначає структуру нотаріусів. У ній визначені як державні, так і приватні нотаріуси. Цей поділ відбувся для демократизації суспільного та державного життя, для урівноваження позицій держави та суспільства.

 

 

1. Гуледзе А.Г.  Приватна нотаріальна діяльність в Україні: організаційно-правовий аспект / А. Гуледзе //Наше право. – 2011. - № 4. – С. 54-57.
2. Давиденко А.  Історія виникнення нотаріату в Україні / А. Давиденко // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. - № 4. – С. 22 -28.
3. Дякович М. М. Нотаріальне право України: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2009. – 686 с. – С. 21
4. Конституція України від 28. 06. 1996 р. № 254к / 96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
5. Коротюк О. В. Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" [Текст] / О. В. Коротюк. - К. : ОВК, 2013. - 765 с.
6. Основні відмінності між державними нотаріальми канторами та приватною нотаріальною діяльністю // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://3222.ua/article/osnovn_vdmnnost_mj_derjavnimi_notaralnimi_kontora...
7. Організація судової влади в Україні : навч. посіб. / за ред.: І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого Нац. - Х. : Право, 2009. - 184 с.
8. Нотаріат в Україні: права та обов’язки нотаріуса, організація діяльності нотаріальних органів // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/law/9643/
9. Павлик П. М. Нотаріат України: Навч. посібник / П. М. Павлик, Т. М. Кілічава. – К.: Університет «Україна», 2007. – 201 с. – С. 13
10. Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій: Указ Президента України під 10 липня 1998 р. № 762/98 // Офіційний вісник України.−1998.−№28.− Ст. 2 (з наступними змінами та доповненнями).
11. Про нотаріат : Закон України від 02. 09. 1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383 (з наступними змінами та доповненнями).
12. Радзієвська Л. К., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / За відп. ред. Л. К. Радзієвської. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 317 с. 
13. Радзієвська Л. К. Нотаріат в Україні [Текст] : Навч. посіб. / Л. К. Радзієвська, С. Г. Пасічник ; ред. Л. К. Радзієвська ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 528 с
14. Семаков Г. С. Нотаріат в Україні [Текст] : Курс лекцій / Г. С. Семаков, С. П. Кондракова ; Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). - К. : МАУП, 2001. - 120 с.
15. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України [Текст] : підручник / [В. Т. Білоус та ін.] ; відп. ред. В. Т. Маляренко, д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. Акад. прав. наук України. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 350 с.
16. Сміян Л.С. , Нікітін Ю.В , Хоменко П.Г. Нотаріат в Україні: Навчальний посібник (2-е вид., стереотип.)/ Заред. Ю.В. Шкітіна. - К.: КНТ, 2008. - 680 с.
17. Сміян Л.С. Нотаріат в Україні. Загальна частина: підручник / Сміян Л.С., Хоменко П.Г., Нікітін Ю.В. – Київ: КНТ, 2009. – 632 с.
18. Тодоров І.Я. Історія держави і права України: підручник / І.Я. Тодоров, В.Н. Суботін. – Донецьк: ДГТ. – 1998. – 187 с
19. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 976 с. 
20. Цивільний кодекс України. Від 16 січня 2003 р. № 435-IV. З подальшими змінами // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
21. Черниш В.М. Історико-правовий аспект вітчизняного нотаріату / В.М. Черниш // Мала енциклопедія нотаріуса: юридичний журнал. – 2010. – № 1. – С. 49-51.