Організація судових та правоохоронних органів

Отже, історія розвитку і реформування нотаріату сучасної, незалежної України тісно переплітається з історією двох великих подій, які дали можливість українським нотаріусам самостійно вирішувати свою долю – прийняття в 1993 році Верховною Радою України Закону України «Про нотаріат» та заснування у квітні того ж року Української нотаріальної палати – єдиного всеукраїнського об’єднання нотаріусів. Ці події дуже вплинули на життя нотаріату, адже як інститут, який функціонує у сфері перетину приватних і публічних інтересів, нотаріат має володіти організаційною структурою, що відповідала б його унікальній природі. В наукових колах немає єдиної думки щодо визначення поняття «нотаріат», його змісту та функцій. При цьому нормативне визначення цього поняття не відповідає реаліям сьогодення та його потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства.

 

 

Нотаріус — це посадова особа, на яку покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, яка надала йому відповідні повноваження [14].

Відповідно до Закону України «Про нотаріат», нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори  - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на 

зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності  або визнана недієздатною за рішенням суду. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних  осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності [11].

Вимогою до займання посади нотаріуса є складання кваліфікаційного іспиту після проходження стажування, що дає можливість перевірити знання кандидата в нотаріуси та його готовність до нотаріальної діяльності.

Від складання кваліфікаційного іспиту звільняються нотаріуси, які на день набрання чинності Законом України "Про нотаріат" працювали в державних нотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України, управлінь юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робота яких безпосередньо пов’язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.

 

Наступною вимогою для заняття посади нотаріуса є одержання свідоцтва про право на заняття цієї посади. Це свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна мати судимість. Тому однією з підстав анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність є винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, що набрав чинності, а також винесення постанови про закриття кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав.

Нотаріуси в їхній діяльності повинні бути неупередженими і незалежними. Тому дуже важливою вимогою для забезпечення об’єктивності в діяльності нотаріуса є заборона перебувати у штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу. Ця вимога усуває можливість впливати на нотаріусів, використовуючи їхнє підлегле становище в інших установах, де вони працювали б за сумісництвом. Заборона підприємницької та посередницької діяльності спрямована на те, щоб забезпечити нотаріусові можливість кваліфіковано виконувати його прямі обов’язки і не принижувати свої професійну гідність і авторитет [8].

Законом передбачено винятки з цього правила, які стосуються надання права нотаріусам складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій та консультації правового характеру. Ці права безпосередньо стосуються компетенції нотаріуса і сприяють законному та об’єктивному вчиненню кожної конкретної нотаріальної дії.

За сумісництвом нотаріуси мають право на викладацьку та наукову діяльність у вільний від роботи час.

Крім того, треба брати до уваги і певні психологічні аспекти діяльності нотаріуса. Праця нотаріуса - складна інтелектуальна діяльність. Він має справу з гамою пристрастей, з різними, часом драматичними, ситуаціями, з різними за характером і мораллю людьми. Усе це вимагає знання психології людей, вміння розібратись у складних обставинах нотаріальної дії, дохідливого і переконливого роз’яснення питань, що стосуються вчинюваної нотаріальної дії. Нотаріус повинен бути тактовним, стриманим у вияві власних емоцій, мати велике терпіння. Особливо це треба враховувати у конфліктних ситуаціях, скажімо, за необхідності відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, з наведеного вище можна вказати на певні вимоги, яким має відповідати посада нотаріуса: він повинен бути компетентним та ерудованим, вміти спілкуватися з людьми і встановлювати з ними психологічний контакт, відзначатися високими морально-етичними якостями [7].

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право:

• витребувати від підприємств, установ і організацій  відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; 
• одержувати  плату  за  надання додаткових послуг правового та технічного    характеру,   які   не   пов’язані   із   вчинюваними нотаріальними  діями,  плату  за вчинення інших дій, покладених на них   відповідно   до  закону,  а  також  за  вчинення  приватними нотаріусами  нотаріальних дій; 
• складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки