Організація судових та правоохоронних органів

Стаття передбачає право нотаріуса на витребування відомостей та документів. При цьому це право пов'язується законодавцем саме із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій. Таким чином, нотаріус не має повноважень на отримання вказаної інформації чи документів для іншої мети, ніж вчинення нотаріальних дій (наприклад, у випадку надання ним консультацій).

Зазначені у статті права є необхідними для повноцінної реалізації нотаріусом наданих йому законом повноважень. Досить часто для вчинення нотаріальної дії нотаріус стикається з необхідністю ознайомлення з документами чи інформацією, додатковими до поданих йому особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Так, визначення беззаперечності правовідносин і волевиявлення сторін іноді потребує надання довідок, що підтверджують факт видачі певного документа, довідок про те, що відносно особи не встановлено опіки або піклування, тощо. Більше того, окремі відомості можуть бути отримані для вчинення нотаріальної дії виключно за запитом нотаріуса (наприклад, інформація про наявні у спадкодавця банківські рахунки). Правом на витребування відомостей і документів для вчинення нотаріальних дій наділені також і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії (див. коментар до ст. 46 Закону України "Про нотаріат").

У статті 4 Закону України "Про нотаріат" також встановлено право нотаріуса на отримання плати за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг. Слід звернути увагу на деяку неточність вказаної норми. У буквальному її розумінні отримання плати за вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом є правом нотаріуса. Але у ч. 1 ст. 42 цього ж Закону визначено, що нотаріальні дії вчиняються тільки після їх оплати. Останнє означає, що приватний нотаріус фактично не має права вчиняти нотаріальну дію без попередньої її оплати, тому положення ст. 4 відносно права на плату видається таким, що сформульовано невірно. Стягнення плати за вчинення нотаріальної дії є обов'язком нотаріуса, що повинен виконуватися до її вчинення. У випадку відмови або неможливості особи здійснити оплату нотаріус повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії [5].

Згідно зі ст. 5 Закона України «Про наторіат» нотаріус зобов'язаний:

• здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; 
• сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
• зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;
• відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;
• вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;
• дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;
• надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;
• постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;
• виконувати інші обов'язки, передбачені законом [11].

Коло обов'язків нотаріуса, передбачених цією правовою нормою, визначає порядок правомірного здійснення ним нотаріальної діяльності. Кожен з обов'язків закріплює належну професійну поведінку нотаріуса в процесі вчинення нотаріальних дій, під час надання консультацій, ведення діловодства, зберігання архіву тощо, а загалом зазначені обов'язки окреслюють міру і вид його поведінки протягом всього періоду здійснення нотаріальної діяльності.

Перший з обов'язків, визначений у статті, передбачає здійснення нотаріусом професійних обов'язків відповідно до цього Закону і принесеної присяги. Закон України "Про нотаріат" нині є спеціальним нормативно-правовим актом, який безпосередньо встановлює обов'язки нотаріуса, тому їх виконання повинно ґрунтуватися саме на цьому Законі. Разом з тим обов'язки нотаріуса не вичерпуються даним законодавчим актом і в окремих випадках виходять з норм інших законів. Присяга нотаріуса є традиційним атрибутом інституту нотаріату, який виступає як гарантія від самого нотаріуса сумлінно виконувати свої професійні обов'язки.

Одним з найважливіших обов'язків нотаріуса, що одночасно є гарантією належного здійснення нотаріальної діяльності і одним з головних засобів захисту і охорони прав та інтересів осіб, що звернулися до нотаріуса, є додержання нотаріальної таємниці.

Відмова у вчиненні нотаріальної дії є обов'язком нотаріуса, якщо вона не відповідає чинному законодавству України або міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Україною у встановленому порядку. Такий обов'язок ґрунтується на принципі законності здійснення нотаріальної діяльності. Очевидно, що допущення порушень у системі нотаріату значно ускладнює виконання цим інститутом превентивної функції та функції підтримання законності, знижує рівень довіри суспільства до нотаріуса та органів юстиції взагалі. Закон України "Про нотаріат" чітко визначає випадки відмови від вчинення нотаріальної дії нотаріусом.

Слід зазначити, що саме коло прав і обов'язків є визначальним критерієм для встановлення повноважень особи. Останні ж покладено в основу порядку визначення юридичної відповідальності за вчинювані протиправні діяння [5].

 

 

Закони та інші