+3 8(066) 185-39-18
fефективності використання потенціалу підприємств, установ та організацій. Приватизація більшості промислових підприємств здійснювалася шляхом створення на їх основі акціонерних товариств.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. В підрозділі коротко визначаються основи правового статусу органів управління акціонерного товариства – загальних зборів акціонерів; ради товариства (спостережної ради) ; правління (дирекції) ; голови правління та ревізійної комісії.
Визначаючи термін „персонал”, дисертант підкреслює, що в управлінській науці він почав використовуватися порівняно недавно для позначення всієї сукупності працівників, всіх членів того чи іншого колективу. В наш час послідовно утверджується новий погляд на кадри або персонал організації як на один із її ключових ресурсів. Він відображає реальне підвищення ролі людського фактору в діяльності організації, зростання залежності цієї діяльності від якості, мотивації та характеру використання персоналу в цілому і кожного працівника окремо. Під персоналом акціонерного товариства в дисертації розуміються всі працівники колективу цього товариства, які виконують в ньому виробничі чи управлінські функції. Поняття “кадри”, “працівники”, “персонал” визнаються практично ідентичними.
Аналізуються підходи до класифікації персоналу залежно від професії чи посади працівника, рівня управління, категорії працівників тощо. Характеризується поділ персоналу на дві основні частини залежно від характеру участі в процесі виробництва – робітників (основний і допоміжний персонал) та службовців (керівники різних рівнів і спеціалісти – функціональні спеціалісти управління, спеціалісти-інженери, службовці-технічні працівники).
У підрозділі 1.2. “Сутність та система управління персоналом акціонерних товариств” зазначається, що до останнього часу саме поняття “управління персоналом” в нашій управлінській практиці було відсутнім, хоча у системі управління кожної організації існувала підсистема управління кадрами та соціального розвитку колективу.
Управління персоналом в роботі розглядається як елемент соціального управління, під яким традиційно розуміється управління людьми та їх колективами. У загальному вигляді управління персоналом становить комплексну прикладну науку і сферу практичної діяльності щодо розробки і впровадження організаційно-економічних, адміністративно-управлінських, правових і особистісних факторів, способів, методів впливу на персонал підприємств для підвищення ефективності в досягненні їх мети.
Головною метою управління персоналом в дисертації названо забезпечення кадрами, організацію їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку, а також досягнення раціонального ступеня мобільності персоналу. Діяльність у сфері управління персоналом має постійно співвідноситися як із потребами акціонерного товариства, так і життєвими цільовими орієнтирами працівників. Серед останніх найважливішими є потреби у нормальних умовах праці (безпека праці, забезпечення соціальної інфраструктури, комфортний соціально-психологічний клімат, соціально-правова захищеність тощо), а також адекватна оплата праці, можливості реалізувати особисті цілі, зробити кар’єру і т. ін.
Внаслідок проведеного аналізу управління персоналом акціонерних товариств здобувачем визначається як сукупність заходів, спрямованих на оптимальне кількісне і якісне формування їх кадрового складу, організацію його професійного і соціального розвитку, досягнення раціонального ступеня мобільності та повне і ефективне використання його можливостей у процесі діяльності цих товариств. В підрозділі характеризуються об’єкт і суб’єкти управління персоналом в акціонерних товариствах, його принципи, зміст, завдання та напрямки, а також специфіка управління персоналом акціонерних товариств з певною часткою державної власності.
У підрозділі 1.3. “Соціальна природа управління кадровою роботою в акціонерних товариствах” зазначається, що державне регулювання процесу переходу до ринкової економіки покликане забезпечити баланс приватних і публічних інтересів. Перші – це інтереси окремих осіб, які існують поза сферою державної чи комунальної власності. Другі – відображають інтереси всього суспільства, його окремих прошарків і груп з приводу формування в державі такого господарського порядку, при якому економічно слабкі мають реальні шанси реалізувати свої інтереси і захистити свої права. В акціонерних товариствах переплетення таких інтересів є найбільш складним і багатоплановим явищем. Це інтереси самого акціонерного товариства, його засновників, учасників, які мають різні пакети акцій, інтереси посадових осіб органів товариства, кредиторів, споживачів, інвесторів, держави як представника публічних інтересів, які значною мірою залежать від виду акціонерного товариства, предмета і мети його діяльності.
В роботі звертається увага на те, що соціальний характер управління суб’єктами господарювання повинен відображатися в законодавстві, щодо акціонерних товариств це має особливе значення, оскільки у значної частини з них є частка державної власності. Проте, ні в Законі України „Про господарські товариства”, ні в проекті Закону „Про акціонерні товариства” мова про захист інтересів суспільства і держави практично не йде.
В дисертації виділяються і характеризуються три основні напрямки, кожен з який по-своєму проливає світло на з’ясування соціальної природи управління кадровою роботою в акціонерних товариствах. Насамперед розглянуто групу соціально-економічних факторів, які впливають на формування і діяльність персоналу, до найважливіших з яких віднесено матеріальне стимулювання персоналу, регулювання морально-психологічного клімату в колективі і підвищення якості життя працівників. До соціально-політичних вимог управління персоналом зараховано врахування інтересів суспільства і держави, законність, демократизм, вивчення громадської думки, залучення акціонерів до управлінських процесів, забезпечення “прозорості” прийняття рішень і гласність. Під соціально-культурологічним аспектом управління кадровою роботою в дисертаціїї розуміється формування загальної, економічної і правової культури менеджера.
Розділ IІ. “Організаційно-правові питання комплектування управлінського персоналу акціонерного товариства” присвячено характеристиці питань формування і навчання управлінських кадрів акціонерних товариств.
У підрозділі 2.1. “Організаційно-правові питання формування управлінського персоналу акціонерного товариства” підкреслюється, що питання організаційно-правових основ формування кадрового управлінського персоналу акціонерного товариства стосуються, насамперед, порядку формування виконавчих органів –