+3 8(066) 185-39-18
fправління, ради акціонерного товариства (спостережної ради), ревізійної комісії та визначення їх складу. Члени зазначених органів і є управлінським персоналом товариства, тобто формування управлінського персоналу полягає в призначенні конкретних посадових осіб. В підрозділі ці питання детально проаналізовано щодо кожного зазначеного органу.
Формування управлінських органів акціонерного товариства зазвичай іде в такий спосіб: акціонери обирають керівників, членів правління і доручають їм від свого (власників) імені здійснювати управління товариством, поставивши на загальних зборах перед ними мету і стратегію її розвитку. В роботі зазначається, що загальні збори акціонерів українських акціонерних товариств як вищий орган управління своїх функцій фактично не виконують. Причин цього багато – незначна кількість акцій, відсутність навичок, досвіду, правових знань у сфері корпоративних відносин, а також елементарна відсутність коштів для участі в загальних зборах. Останнє дуже характерно для великих акціонерних товариств, акціонери яких часто проживають далеко від місця функціонування товариства.
В дисертації відзначається важлива роль контрактної форми трудових договорів у формуванні управлінського персоналу акціонерного товариства. Контракт має переваги перед звичайним трудовим договором, які полягають в тому, що він дозволяє максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду, наповнити її специфічним змістом, детально регламентувати права та обов’язки сторін.
У підрозділі 2.2. “Поняття та системи оцінки і добору управлінського персоналу в акціонерних товариствах” визначено конкретні способи комплектування управлінського персоналу цих товариств.
В роботі зазначається, що сьогодні, коли в Україні кардинально змінюються політичні і соціально-економічні орієнтири в суспільстві, все гостріше стоїть питання про те, як виявити, відібрати, підготувати майбутніх організаторів у будь-якій сфері діяльності, в тому числі бізнес-еліти для управління акціонерними товариствами.
Добір управлінського персоналу в дисертації визначається як процес відбору придатних кандидатур на вакантні робочі місця, виходячи з резерву кадрів, який є на біржі праці і на підприємстві. Тобто діяльність щодо добору управлінських кадрів здійснюється або ззовні підприємства (на біржі праці), або ж в самому акціонерному товаристві. Він включає розрахунок потреби в кадрах; моделі робочих місць; професійний добір кадрів; формування резерву кадрів.
Основою правильного добору управлінських кадрів названо наявність об’єктивної інформації про працівника і формальних вимог до вакантної посади з тим, щоб обгрунтовано здійснити аналіз їх відповідності. Всебічна комплексна оцінка персоналу може бути здійснена на основі дослідження різних аспектів особи, об’єктивних кадрових даних, ділових і моральних якостей, життєвого досвіду, професійних знань і умінь, здоров’я і працездатності, службової кар’єри та інших аспектів.
В роботі підкреслюється, що використання різних організаційних систем добору і оцінки управлінських кадрів – цілком закономірне явище. Для акціонерних товариств України, керівний склад яких формується в основному з працюючого персоналу, одним з перспективних напрямків цієї роботи є практика менеджменту з високою участю персоналу. В цілому ця практика широко використовується у світовій практиці як один з комплексних мотиваційних факторів. Разом з тим, зазначається в дисертації, світовий досвід свідчить про те, що найбільш ефективно діють ті управлінські структури, в яких представлено змішаний склад учасників-членів трудового колективу і менеджерів-професіоналів ззовні.
Аналізуючи роль керівників в питаннях добору управлінських кадрів для акціонерних товариств здобувачем роблено висновок про те, що в теорії права України має місце істотна прогалина в дослідженні правового статусу керівника. Нормативні акти, які б регулювали це питання, також практично відсутні. На думку дисертанта, в майбутньому Законі „Про акціонерні товариства” правовому стану керівника в акціонерних товариствах слід приділити більше уваги, регламентувавши його особисту відповідальність за добір і призначення ним управлінських кадрів різного рівня.
В підрозділі характеризуються також основні критерії добору сучасних управлінських кадрів, якими є їх властивості, зокрема, домінантність, креативність, емоційна врівноваженість, уміння боротися зі стресами, цілеспрямованість, енергійність, відповідальність, надійність, порядність, незалежність, впевненість у собі і товариськість.
У підрозділі 2.3. “Організація навчання управлінських кадрів акціонерних товариств” зазначається, що в наш час існує необхідність корінної перебудови системи підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
В дисертації наголошується, що в акціонерних товариствах має бути створено систему, здатну забезпечити безперервність навчання управлінських кадрів, здійснення його протягом усієї трудової діяльності працівників. При цьому посадові переміщення керівників і спеціалістів, стимулювання їх праці мають бути тісно узгоджені з результатами навчання і практичного використання отриманих знань, умінь і навичок. Зазначається, що безперервне навчання керівників і спеціалістів включає підвищення кваліфікації, до якого належить будь-яке навчання, спрямоване на розвиток і удосконалення знань, умінь і навичок в конкретному виді спеціальної діяльності, обумовлене постійною зміною змісту праці, удосконаленням техніки і технології, організації виробництва і посадових переміщень, і перепідготовку, під якою розуміється необхідність одержання нової спеціальної освіти, викликана потребами виробництва і соціального розвитку.
Певну увагу в підрозділі приділено характеристиці основних видів навчання керівників і спеціалістів акціонерних товариств, які забезпечують його безперервність: систематичного самостійного навчання (самоосвіти) ; короткострокового навчання (підвищення кваліфікації) ; стажування; аспірантури і докторантури; перепідготовки.
В роботі підкреслюється важливість активізації насамперед внутрішньофірмового навчання управлінських кадрів акціонерних товариств. В цілому професійне і службове зростання менеджера, на думку дисертанта, варто розглядати як розширення і поглиблення ним загальних і спеціальних знань, накопичення додаткових навичок і досвіду в процесі трудової діяльності за допомогою просування різними рівнями управління. Кар’єра менеджера може бути реалізована в напрямку його удосконалення в сфері управлінської діяльності, в тому шляхом виявлення