Основи науково-дослідної діяльності

Результатом науки є наукові знання (значить є й інші види знань). Що таке наукове знання? Це результат дослідницької роботи, підтверджений суспільно-історичною практикою і не суперечить (засвідчений) логікою і адекватне її відображення у свідомості людини у вигляді уявлень, суджень, теорій. Знання володіють різним ступенем достовірності, відображаючи діалектику відносної і абсолютної істини. Знання можуть бути донауковими, життєвими, художніми (як специфічний спосіб естетичного освоєння дійсності) і науковими (емпіричними і теоретичними). Життєві знання грунтуються на здоровому глузді та повсякденній свідомості, є важливою орієнтовною основою повсякденної поведінки людини. Ці форми знання розвиваються і збагачуються у міру прогресу наукового знання. У той же час самі наукові знання вбирають у себе досвід житейського пізнання.

Наукове знання характеризується осмисленням фактів в системі понять даної науки, включаються до складу теорії, що утворює високий рівень наукового знання. Наукове знання, будучи узагальненням достовірних фактів, за випадковим знаходить необхідне і закономірне, за одиничним і приватним - загальне. На цій основі здійснюється прогнозування. Мислення людини постійно рухається від незнання до знання, від поверхневого до все більш глибокого. Є ще поняття «антинаукові знання» - знання, основним змістом якого є свідома фальсифікація фактів (в політиці та інших сферах).

4. Які склалися форми пізнання і види наукових досліджень. У науці прийнято поділяти пізнавальні дії людей на дві форми пізнання: чуттєве пізнання, раціональне пізнання. Розглянемо специфіку кожної з цих форм.

Чуттєве пізнання – це пізнавальний процес, який здійснюється засобами людських органів чуття: зору, слуху, дотику, нюху і смаку. У філософській літературі іноді чуттєве пізнання називають поняттям «живе споглядання». Чуттєве пізнання в свою чергу включає чотири форми, які Вам відомі вже з психології (вони там так і називаються – пізнавальні процеси), а саме: відчуття, сприйняття, уявлення та уяву.

Відчуття – це безпосереднє відображення окремих властивостей предметів, що впливають на органи чуття (зорове відчуття, слухове відчуття, нюхові відчуття, смакове відчуття, дотикове відчуття, тобто за типом аналізаторів людини).

Сприйняття – це цілісне відображення предметів і явищ об'єктивного світу при їх безпосередньому впливі в даний момент на органи чуття. Сприйняття більш складна форма чуттєвого пізнання, яка характеризується такими властивостями як цілісність, предметність, узагальненість, контактність, осмисленість, винахідливість.

Уявлення – це вища форма почуттєвого відображення у вигляді цілісного образу безпосередньо не сприймаються предметів. Це уявлення людини про минулі події, що запам'яталися предметах, які контактували з людиною людей і т.д.

Уява – це форма чуттєвого пізнання або процес створення нових зразків на основі раніше сприйнятих. Уява являє собою відображення реальної дійсності в нових незвичних поєднаннях і зв'язках. Уява по ступені активності підрозділяють на активне і пасивне. Формою прояву активності уяви є мрії. Мрії – відсунути в часі бажання.

Раціональне пізнання – це пізнавальний процес, який здійснюється засобами розумової діяльності людини. Основними формами раціонального пізнання є: поняття, судження, умовивід. Поняття – це форма мислення, що відображає предмети в істотних ознаках або по-іншому – це сукупність суттєвих ознак предмета. Судження – це форма мислення, в якій стверджується або заперечується зв'язок між предметом або його ознакою або відношення між предметами, яка має властивість виражати або істину, або брехня. Наприклад, бібліографічна продукція за ознакою змісту документів підрозділяється на види: універсальна, галузева, тематична і т.д.

Умовивід – це форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження. Наприклад, у кожному регіоні є потреба в інформації, не пов'язаної з регіоном (по загальним питанням розвитку науки і практики). Процес раціонального пізнання регулюється законами і вимогами логіки, а також правилами понятійно-логічного міркування, тобто висновками наслідків з посилок в умовиводи.

Раціональне пізнання не вичерпується розглянутими процесами. Воно включає в себе і таке явище як інтуїцію або раптове розуміння шуканого результату при неусвідомленості і непідконтрольності шляхів, що ведуть до цього результату. У логіці під інтуїцією розуміється «складноструктурований процес, що включає як раціональні, так і чуттєві елементи». Продуктивна функція інтуїції підтверджується великою кількістю фактів з історії науки і техніки. Однак інтуїтивно отримані знання не завжди включаються в систему знань (відсутність доказів і перевірка їх на практиці часом не дозволяють їх вважати істинними).

Існують різні види або типи наукових досліджень, в основу яких покладені ті чи інші методи дослідження. Залежно від критерію зв'язку науки з запитами практики всі дослідження вчені ділять на три види: фундаментальні, прикладні та розробки. До фундаментальних досліджень зазвичай відносять вивчення природи (природні і точні науки). Тут переважають методи загальнологічні та загальнонаукові теоретичні методи. Прикладні дослідження виявляють способи включення вже пізнаних законів і закономірностей у практичну діяльність. Тут обов'язковий безпосередній контакт з досліджуваними явищами (практикою), інформація про які може бути отримана тільки в результаті певних операцій з ними. Розробки спрямовані на впровадження нових технологій, методів у практичну діяльність.

 

1. Що таке наука як вид людської діяльності?
2. У чому полягає специфіка наукового пізнання на відміну від позанаукових пізнавальних дій?
3. Які функції виконує наука як специфічний вид діяльності людини і