Основи науково-дослідної діяльності

 

ЛЕКЦІЯ 5

 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ НАПИСАННЯ ТЕКСТУ НАУКОВОЇ РОБОТИ ТА ЙОГО ОФОРМЛЕННЯ

 

1. Прийоми і методи осмислення тексту, які виділяють вчені.
2. Прийоми і методи запам’ятовування тексту, які виділяють вчені.
3. Види виписок з тексту, які рекомендують робити вчені.
4. Засади написання тексту наукової роботи та його оформлення.

 

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4.

 

Основні теоретичні положення. 

 

1. Прийоми і методи осмислення тексту, які виділяють вчені. Процеси сприйняття, осмислення, розуміння і запам'ятовування є дуже складними. Вони вимагають не тільки знання спеціальних прийомів, способів їх здійснення або реалізації, але й знання психологічних пізнавальних процесів, зокрема видів пам'яті, законів її накопичення. Відомо, що психологи виділяють три види пам'яті: оперативна, короткочасна і довготривала. В оперативній пам'яті, що надійшла до нас інформація зберігає тільки деякі частки секунди. За цей час мозок людини оцінює значимість цієї інформації і вирішує два питання – стерти її або ж перевести в інший вид пам'яті. Для подальшої обробки інформація надходить у короткочасну пам'ять, яка зберігає її від декількох хвилин до декількох годин (зазвичай психологи називають 3:00). На цьому етапі нова інформація піддається більш ретельному осмисленню. Після цього десь у підсвідомості або на свідомому рівні «приймається рішення» про необхідність заповнити або забути сприйняту інформацію. Та інформація, яку потрібно запам'ятати «перекладається» на зберігання в довгострокову пам'ять, де вона може зберігатися навіть протягом усього свідомого життя людини. Однак процес запам'ятовування (або перекладу інформації в знання (довгострокове) вельми складний. 

Які існують прийоми осмислення тексту (і виділення інформаційно-смислових блоків)? Психологи називають три такі прийоми: виділення смислових опорних пунктів (або ключових слів), антиципація та реціпація. Під смисловими опорними пунктами розуміють речі («шматки» інформації), які ми виділяємо в тексті для його кращого розуміння і запам'ятовування. Опорні пункти допомагають виділити ключові слова, основні ідеї (положення), значущі фрази, з якого вимальовується сутність розуміння тексту.

Інший прийом називається антиципація, тобто передбачення подальшого шляху розвитку основної ідеї за кількома ключовими фразами. Таке вміння дозволяє студенту приділяти основну увагу не окремим словам і реченням, а основної ідеї тексту, головному задумом автора.

Третій прийом називається реціпація. Він припускає періодичні повернення до окремим фрагментами тексту або до прочитаного в цілому під впливом нових даних, нових думок та асоціацій. Цей прийом характерний для розуміння складних текстів, коли процеси осмислення і сприйняття прочитаного не зливаються воєдино.

На наступному етапі обробки (сприйняття і запам'ятовування) тексту на основі отриманої інформації виділяється сенс. Під сенсом розуміють зміст мовного вираження, тобто думка, що міститься в словах. Останній етап обробки тексту припускає виділення значення зі знайденого сенсу. Метод поетапного осмислення тексту включає наступні етапи (кроки): виділення опорних (ключових слів тексту). Ключові слова, це ті слова, які позначають предмет, стан, дія і несуть основне смислове навантаження. В якості ключових слів виступають іменники та прикметники, дієслова. Другий етап: виділення смислових рядів, що представляють собою пари слів, до складу якого входить ключове слово і додаткові або визначають його слова. Вони, як відомо, бувають: іменні смислові ряди (хто діє), предикативні (дієслівна форма) (що робиться, відбувається) і фактографічні (статистичні дані, наукові факти, практичні і т.д.). Наступний етап – визначення домінанти, тобто суть тексту в цілому або основного значення.

2. Прийоми і методи запам’ятовування тексту, які виділяють вчені. Запам'ятовування – це процес пам'яті, в результаті якого закріплюється нове знання шляхом зв'язку, зіставлення між вступниками під час читання даними (інформацією) і вже мають знаннями, раніше придбаними. Запам'ятовування завжди вибірково: у пам'яті зберігається далеко не все те, що нами прочитується. Тут проявляється відомий в психології закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми, тим краще запам'ятовується нове (є з чим встановлювати зв'язок і зіставлення). По цій причині так важко буває «увійти» в раніше невідому дисципліну або тему. Запам'ятовування буває довільним і мимовільним, механічним і осмисленим. Осмислене запам'ятовування є більш економічним, ємним, продуктивним. За даними професора Н.А. Рибникова, воно в 20 разів вище механічного. Довільне запам'ятовування – це особливий вид психічної діяльності, мета якої полягає в самому запам'ятовуванні за допомогою спеціальних мнемічних засобів і прийомів. Серед них особливе значення мають: установка на запам'ятовування (закон установки), повторення прочитаного (закон повторення). Деякі вчені для гарантованого запам'ятовування інформації в довготривалій пам'яті рекомендують піддавати її чотирикратній обробці (повторенню): а) безпосередньо після читання; б) протягом трьох годин після читання; в) протягом трьох діб після читання; г) протягом 1 – 2-х місяців. Правда, це залежить від того, хороша у індивіда пам'ять, середня або ж погана. З інших законів накопичення пам'яті людини необхідно знати – закон інтересу, який свідчить, що цікаве легко запам'ятовується, тому ми не витрачаємо на це багато зусиль. Слід сказати про закон гальмування, який читається так: всяке подальше запам'ятовування гальмує попереднє. Як свідчать психологи наш організм має якусь межу (поріг), що обмежує наші здатності сприймати, осмислювати й запам'ятовувати інформацію. Це означає, що будь-яка інформація, щоб її запам'ятати, повинна «відстоять». З цього випливає, що інформацію, яка