Особливості формування високопродуктивних дубових насаджень в умовах лівобережного лісостепу

Накопичення даних щодо природи лісу і закономірностей його розвитку, продуктивності деревостанів з урахуванням грунтових, кліматичних і гідрологічних умов дозволили розв’язати питання про встановлення оптимальних насаджень. Вони повинні характеризуватися максимальною в даних лісорослинних умовах продуктивністю і високою стійкістю проти несприятливих факторів. Це реалізується за умови повної відповідності між потребами деревних порід і можливостями природного середовища. Структурно-функціональним згаданим параметрам відповідають корінні, або близькі до них деревостани.

Для визначення ступеня використання дубовими лісами природних умов проведено порівняння фактичної і потенційної продуктивності лісів в дібровах регіону дослідження. Розрахунки показують, що фактичні середні запаси по класах віку в областях, що аналізуються, значно нижчі від потенційно можливих (рис. 1).

Характерно, що у кращих природних умовах із підвищенням віку ця різниця збільшується. Є значні (34%) резерви для підвищення продуктивності дубових лісів як у дібровних, так і у судібровних умовах зростання.

Для визначення площ лісорослинних умов, сприятливих для вирощування дуба, в дисертації детально розглянута типологічна структура лісового фонду на прикладі Харківської області. Встановлено, що площа лісів, яка відповідає лісорослинним умовам головних порід перевищує тут 93% від вкритих лісом земель. Найменша доля насаджень за таким критерієм є у сугрудках (80%). Площа лісів, головні породи яких не відповідають лісорослинним умовам, складає 18 тис. га. Серед них переважають насадження білої акації, тополі, осики, кленів, які підлягають заміні на дубові. Це дасть змогу збільшити площу останніх на 7%, або на 11 тис. га.

Аналіз лісового фонду дубових лісів Лівобережного Лісостепу України показує, що в регіоні є значні резерви для вирощування високопродуктивних та стійких дубових лісів і реальні передумови для розширення ареалу цієї цінної породи.

РІСТ, ФОРМУВАННЯ ТА ПОНОВЛЕННЯ ДУБОВИХ ЛІСІВ В ОПТИМАЛЬНИХ УМОВАХ ЗРОСТАННЯ

Діброви регіону дослідження з більшою чи меншою інтенсивністю активно експлуатуються протягом останніх 1, 5 століть, що позначилося на їх комплексному стані, продуктивності та інших показниках. Невелика частка збережених у тій чи іншій формі обмеженого користування перестійних (140-180-річних) дубових лісостанів стала об’єктом для поглибленого вивчення. Вони порівнювалися з деревостанами дуба аналогічного віку, що зростають в подібних умовах інших регіонів і характеризуються властивими для них особливостями господарювання.

Насадження переважно є двохярусними, де панівний намет складено практично одним дубом (9-10 од. за складом). Другий ярус формують ясен, липа, клени гостролистий та польовий, берест з різною дольовою участю. Середній діаметр дуба коливається у межах 50, 5-67, 6, а висота – 26, 9-31, 7 м. Продуктивність лісостанів змінюється в більш широких межах (300-531 м3/га), що пояснюється низкою показників: повнотою (0, 60-0, 87), кількістю дерев дуба (78-148 шт. /га), часом та інтенсивністю проведення вибіркових санітарних рубок тощо. Вони зростають по I-II класах бонітету. Тип лісу – свіжа кленово-липова діброва. В аналогічних грунтово – едафічних умовах 33-54-річні культури мають у своєму складі 5-10 Д і характеризуються морфометричними та таксаційними параметрами, близькими для насаджень згаданих класів бонітету у такому ж віці.

Порівняння особливостей розподілу дерев за відносними ступенями товщини показує, що для природних насаджень характерний одновершинний тип розподілу, а амплітуда коливання значень відносного діаметру є досить близькою, незалежно від віку, участі у складі дуба та походження насаджень. Двохвершинні криві характерні для насаджень, пройдених більш частішими санітарними рубками. Ще більшою “зубчастістю” ламаної розподілу відзначаються лісові культури, що є результатом природної диференціації на ранніх етапах розвитку та рубок догляду. Інші критерії розподілу – асиметрія та ексцес не проявляють чітких закономірностей зміни для однотипних насаджень. Лівостороння асиметрія, котра ілюструвала б концентрацію стовбурів у лівій частині розподілу, властива трьом із шести насадженням стиглого та перестійного віку (табл. 1).

 

Таблиця 1

Середній діаметр дуба та основні статистичні показники ряду розподілу на пробних площах

Сер. вік дуба, роки Статистичні показники

М±m t, % V, % Ексцес Аси- метрія Положення щодо середнього дерева, % 

найтоншого найтовщого

дерева дуба

33 13, 8±0, 58 4, 20 33, 9 -0, 86 0, 43 57, 3 42, 7

48 17, 6±0, 39 2, 22 31, 9 0, 08 0, 61 54, 8 45, 2

54 19, 5±0, 70 3, 59 30, 6 0, 86 0, 69 53, 5 46, 5

135 55, 2±1, 36 2, 46 19, 4 2, 39 -0, 13 66, 2 33, 8

150 60, 5±1, 26 2, 08 22, 4 3, 49 -0, 35 64, 9 35, 1

165 51, 6±0, 68 1, 32 13, 9 -0, 54 0, 25 61, 1 38, 9

175 60, 8±1, 41 2, 32 20, 7 1, 66 0, 53 65, 9 34, 1

180 67, 0±1, 64 2, 45 18, 0 6, 40 -1, 59 50, 9 49, 1

 

Всі інші характеризуються правосторонньою асиметрією. Середньовікові лісові культури відзначаються додатнім значенням асиметрії. При цьому інтервали відносних величин діаметрів лісових культур є значно ширшими, ніж природних насаджень. Так, якщо в останніх нижня межа не опускається нижче 0, 34, а верхня – сягає