Особливості розвитку та формування дитячого колективу дошкільнят підготовчої групи

Чим різноманітніше і змістовніше взаємодії дітей у колективі, тим активніше йде їх соціальне дозрівання і формування комунікативної культури [19].

Таким чином, в дитячому колективі, об'єднаному цікавою змістовної діяльністю, дружніми відносинами, перспективами майбутніх спільних справ і переживань, у дітей формуються почуття психологічної захищеності, душевного комфорту, що, у свою чергу, сприяє прояву творчої ініціативи і вкладу кожного у колективну життя. Такий колектив викликає у дітей почуття гордості і радості спільних досягнень. Саме про такий колективі часто згадують з більшою теплотою його колишні учасники.

Дитячий колектив правильно функціонує за умови цілеспрямованого керівництва педагогом, який проектує його структуру, що організовуює змістовне життя дітей і впливає на стосунки в дитячому колективі. Великий інтерес викликає ідея «общинності» колективу, яка об'єднує дітей різного віку і дорослих, що дозволяє природним шляхом передавати життєвий досвід, традиції, цінності , ідея міжвікових колективних об'єднань дітей , співтворчості і колективної співпраці в спільній діяльності учнів і вчителів, розвитку взаємодії в колективі на ненасильницької основі .

 Здійснюючи керівництво дитячим колективом, педагог враховує дві характерні тенденції, які відіграють важливу роль у вихованні. З одного боку, це прагнення розвитку особистості дитини до самоствердження, визнання і поваги до себе з боку інших, до виділення свого «Я» як автономного суб'єкта в колективі. З іншого боку, це прагнення дитини до досягнення психологічної спільності з іншими, до спільної діяльності і спільних досягнень[2].

 

Враховуючи це, педагог завжди вирішує двоєдину задачу – сприяє розвитку мотивів єднання і спільності дітей у колективі та створює умови для реалізації індивідуальності та творчої самобутності кожної особистості.

 

 

Взаємодії дитини з колективом однолітків різні на різних вікових етапах. Первісна потреба в спілкуванні з однолітком проявляється у дитини вже в ранньому дитинстві. На першому році життя малюк цікавиться ровесником як відомим об'єктом з різноманітного навколишнього світу. Він може розглядати його, приймати за рухому іграшку. У той же час взаємодія з себе подібним дозволяє дитині побачити в іншому самого себе. У 1,5 року діти люблять розглядати картинки, на яких зображені однолітки, порівнюючи їх одяг, міміку, «бачачи» себе з боку [21].

Спільні дії у віці до 1,5 року виникають рідко, так як діти не вміють ще узгоджувати свої бажання, не відчувають стану ровесника.

Після 1,5 років починає зароджуватися дитяче спілкування. Малюк бачить у сверстнике партнера по вчиненню короткочасних дій, заснованих головним чином на наслідуванні один одному. Поступово, до 3 років, спілкування з однолітками починає займати все більше місце в житті дитини. Дітям подобається бути один з одним емоційно розкутими, спілкуватися на рівних. У той же час говорити про стійкі дитячих контактах в цьому віці ще рано, оскільки діяльність з предметами і спілкування з дорослим для дитини більш важливі.

У дошкільні роки дитина, як правило, довгий час проводить в групі однолітків, яку можна вважати першою сходинкою соціальної організації дітей. Дошкільник прагне до активного спілкування у спільній діяльності з іншими дітьми. У нього з'являється здатність перейти до зосередженості на собі до розуміння іншої людини [20].

У молодшому і середньому дошкільному віці умовою розвитку дитячого співтовариства виступає колективний спосіб життя в дитячому саду, заснований на рівності і партнерство в спільних заходах (гра, праця, художня творчість).

У спільних іграх розгортається ініціатива дитини, розширюється діапазон його емоційних станів. Дитячу діяльність ще не можна назвати колективної, але педагог прагне до того, щоб допомогти дитині погоджувати і планувати свої дії з іншими дітьми.

Для старших дошкільників властивий колективний характер більшості видів діяльності. Відбувається освоєння нових форм співпраці (спільне планування, розподіл ролей, обов'язків). Організація вихователем колективної діяльності створює сприятливі можливості для розвитку міжособистісних взаємин дітей. Починають стійко проявлятися почуття симпатії, доброзичливості, виборчі дружби. Все це дозволяє встановити в групі загальний емоційно-позитивний тон спілкування, атмосферу комфортності, розкутості для кожної дитини [3].

Розвиваючи колективні взаємини, педагог показує дітям способи прийняття спільних рішень, співпраці і взаємодопомоги у спільній діяльності. Він допомагає дошкільнятам зрозуміти і емоційно пережити почуття задоволення від результатів спільних зусиль. Все це збагачує соціальний розвиток старших дошкільників.

Безумовно, в дошкільному віці дитячі об'єднання ще не можуть бути колективами високого рівня розвитку. Однак цей вік є найважливішим етапом накопичення закріплення в реальній взаємодії норм співробітництва, досвіду гуманних відносин співтворчості [1].

Розвиваючий ефект спільної діяльності дошкільнят у повній мірі залежить від того, як проектуються педагогом завдання взаємодії. Визначення цих завдань і дозволяє зробити діяльність колективної, привабливою для кожного, але спрямованої на загальний результат.

Характеризуючи особливості дитячого колективу на різних вікових етапах, можна виділити деякі загальні моменти, пов'язані з входженням особистості в соціум. Це процес, на думку відомого  психолога Петровського А.В., включає в себе кілька послідовно змінюючих один одного фаз:

Адаптація особистості в колективі. Передбачає активне засвоєння особистості діючих в даній спільності норм та оволодіння відповідними формами і засобами діяльності.Приносячи з собою в колектив все, що складає його індивідуальність, суб'єкт не може проявити себе повною мірою, перш чим не освоїть діючі в групі норми (моральні, навчальні, соціальні)