Особливості розвитку та формування дитячого колективу дошкільнят підготовчої групи

Індивідуалізація. Породжується протиріччям між досягнутої особистістю адаптацією в колективі і незадоволеною потребою в максимальної персоналізації. Приміром, що потрапив в новий колектив дитина спочатку оглядається, засвоює прийняті норми спілкування, потім мобілізується і «заявляє» про себе в колективі.

Інтеграція особистості в колективі. Колектив приймає особистість, оцінює індивідуальні особливості, а особистість у свою чергу, влаштовує відносини співпраці з членами колективу. У цей період особистість має можливість найбільш повно проявити індивідуальність і творчий внесок у колектив [24].

Кожна з фаз соціального розвитку особистості в колективі має серйозні наслідки становлення і можливостей самореалізації. Приміром невміння особистості подолати труднощі адаптації в колективі може призвести до розвитку невпевненості в собі, у своїх можливостях, також до образливості і конфліктності поведінки. Нездатність проявити свою індивідуальність у колективі може стати причиною особистісних деформацій, негативізму, агресивності, неадекватної самооцінки.

Фази адаптації, персоналізації та інтеграції багаторазово переживаються особистістю в результаті входження в нові колективи. Свою позитивну роль у розвитку особистості колектив проявить повною мірою за умови успішного проходження суб'єктом всіх фаз, що призводить до розвитку суспільної спрямованості та формуванню суб'єктної позиції особистості в суспільстві і співпраці з іншими людьми [21]. 

Завдання педагога полягає в тому, щоб сприяти створенню в дитячому колективі умов для сприятливого адаптації, індивідуалізації та інтеграції в ньому кожної особистості.

Таким чином, протягом дошкільного віку дитячої колектив під керівництвом педагога стає соціокультурним утворенням з розвиненою системою соціальних зв'язків і об'єднанням дітей, які прагнуть до загальної мети, співпраці, досягненню значущих результатів.

Сучасний виховний процес в освітніх закладах різного типу та рівня (дитячий садок, школа, ліцей) орієнтований на цінності гуманізму, співпраці, творчої взаємодії, свободи і відповідальності у вихованні дитини.

Засобом здійснення цих ціннісних орієнтації стає дитячий колектив як соціальна спільність, яка об'єднує дітей спільними цілями, загальною діяльністю і переживаннями.

Розвиваючи колективні взаємини, педагог показує дітям способи прийняття спільних рішень, співпраці і взаємодопомоги у спільній діяльності. Він допомагає дошкільнятам зрозуміти і емоційно пережити почуття задоволення від результатів спільних зусиль. Все це збагачує соціальний розвиток старших дошкільників.

Безумовно, в дошкільному віці дитячі об'єднання ще не можуть бути колективами високого рівня розвитку. Однак цей вік є найважливіших етапом накопичення та закріплення в реальній взаємодії норм співробітництва, досвіду гуманних відносин, співтворчості.

Розвиваючий ефект спільної діяльності дошкільнят у повній мірі залежить про того, як проектуються вихователем завдання взаємодії. Визначення цих завдань і дозволяє зробити діяльність колективної, привабливою для кожного, але спрямованої на загальний результат [ 25 ].

У розвитку спілкування дошкільників виділяється ряд етапів:

1 етап. Встановлення відносин дитини з дорослим, причому дорослий виступає в даному випадку в ролі дорослого як дорослого. Він є носієм нормативів роботи і зразком для наслідування.

2 етап. На цьому етапі дорослий виступає вже не носієм зразків, а рівним партнером по спільній діяльності.

3 етап. Між дітьми встановлюються відносини рівноправних партнерів по спільній діяльності.

4 етап. На цьому етапі дитина в колективної діяльності виступає в ролі носія зразків і нормативів діяльності. Ця позиція дозволяє реалізовувати максимально активне ставлення дитини до освоюваної роботи і вирішувати відому проблему трансформації «знаного» в «реально діюче». Даний етап, з одного боку, дозволяє дитині використовувати засвоєний матеріал не шаблонно, а творчо, сприяє розвитку позицій суб'єкта діяльності, допомагає побачити сенс предметів і явищ; з іншого боку, - задаючи товаришам норми і зразки діяльності, демонструючи способи її виконання, дитина вчиться контролювати й оцінювати інших, а потім і себе, що винятково важливо в плані формування психологічної готовності до шкільного навчання.

Науковими дослідженнями виявлено три найбільш поширені моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом:

• особистість підкоряється колективу (конформізм);
• особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія);
• особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм) [17].

 

 

У психології існують певні методи і методики, що дозволяють виявити особливості міжособистісних відносин дошкільнят. Ці методи можна умовно розділити на об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних методів належать ті, які дозволяють зафіксувати зовнішню сприйняту картину взаємодії дітей в групі однолітків. Подібна картина, так чи інакше, відображає характер їх взаємовідносин. При цьому психолог або педагог констатує особливості поведінки окремих дітей, їх симпатії чи антипатії і відтворює більш-менш об'єктивну картину взаємовідносин дошкільнят. На відміну від цього, суб'єктивні методи спрямовані на виявлення глибинних внутрішніх характеристик ставлення до інших дітей, які завжди пов'язані з особливостями його особистості і самосвідомості. Тому суб'єктивні методи в більшості випадків мають проективний характер. Стикаючись з «невизначеним» неструктурованим  матеріалом (картинки, висловлювання, незакінчені пропозиції та ін.), дитина, сама того не відаючи, наділяє зображуваних або описуваних персонажів власними думками, почуттями, переживаннями, тобто проектує (переносить) своє Я[4].

Серед об'єктивних методів, використовуваних в групі дошкільнят, найбільш популярними є: соціометрія, метод спостереження, метод проблемних ситуацій. 

Соціометрія

Становище дітей в групі (ступінь їх популярності або знехтування) в психології виявляється соціометричними методами, які дозволяють виявити взаємні (або не взаємні) виборчі переваги дітей. Уже в старшій