Особливості розвитку та формування дитячого колективу дошкільнят підготовчої групи

Застосування данної методики дозволяє  виявити різне статусне положення дітей всередині групи, тому що одні більш популярні для більшості дітей, а інші - менш. Ступінь популярності дитини в групі ровесників має велике значення. У цих методиках дитина в уявних ситуаціях здійснює вибір бажаних і небажаних членів своєї групи. Опис пропонованих методик відповідають віковим особливостям дошкільнят 4-7 років: Капітан корабля (Дод А), Два будиночки (Дод.Б),

 

Старші дошкільнята (5-7 років) можуть досить усвідомлено відповісти на пряме запитання про те, кого з однолітків вони вважають за краще, а хто не викликає у них особливої симпатії. В індивідуальній бесіді дорослий може задати дитині наступні питання:

• З ким ти хотів би дружити, а з ким дружити, ніколи не станеш?
• Кого ти покликав би до себе на день народження, а кого ні за що не покличеш?
• З ким ти хотів би сидіти за одним столом, а з ким ні?

В результаті даних процедур кожна дитина в групі отримує певну кількість позитивних і негативних виборів з боку своїх однолітків. Відповіді дітей (їх негативні і позитивні вибори) заносяться в спеціальний протокол (матрицю) .Сума негативних і позитивних виборів, отриманих кожною дитиною, дозволяє виявити його положення в групі (соціометричний статус). Можливо кілька варіантів соціометричного статусу:

• популярні ( «зірки») - діти, які отримали найбільшу кількість (більше чотирьох) позитивними
• бажані - діти, які отримали один-два позитивних вибору,
• ігноровані - діти, які не отримали ні позитивних, ні негативних виборів (вони залишаються як би непоміченими своїми однолітками),
• ізольовані - діти, які отримали в основному негативні вибори

 

 

 

При аналізі результатів методики важливим показником є також взаємність виборів дітей. Найбільш благополучними вважаються випадки взаємних виборів. На підставі відповідей дітей в кожній з методик складається соціограма групи, де є яскраво виражені зірки і знедолені.

Метод спостереження.

Застосування даного методу дозволяє нам побачити конкретну картину взаємодії дітей, дає багато живих, цікавих фактів, які відображають життя дитини в природних для нього умовах. Він незамінний для отримання попередніх відомостей. При спостереженні за дитячими взаємовідносинами необхідно звертати увагу на показники поведінки дітей:

ініціативність - відображає бажання дитини привернути до себе увагу однолітка, спонукати до спільної діяльності, до вираження ставлення до себе і своїх дій, розділити радість і смуток,

чутливість до впливів однолітка - відображає бажання і готовність дитини сприйняти його дії і відгукнутися на пропозиції. Чутливість проявляється у відповідних на звернення, однолітка діях дитини, в чергуванні ініціативних і відповідних дій, в узгодженості власних дій з діями іншого, в умінні помічати побажання і настрої однолітка і підлаштовуватися під нього,

переважаючий емоційний фон - проявляється в емоційному забарвленню взаємодії дитини з однолітками: позитивної, нейтрально-діловий і негативної.

Але цей метод має і ряд недоліків, головний з яких - його надзвичайна трудомісткість. Він вимагає високого професіоналізму і величезних витрат часу, які зовсім не гарантують отримання необхідної інформації. Тому рекомендуємо використовувати даний метод спільно з додатковими методиками.

   

Для дослідження міжособистісних відносин можна створювати такі природні експерименти, в яких дитина буде поставлений перед необхідністю вирішення соціальної проблеми (поділитися або не поделиться з однолітком, оцінити його дії, розв'язати конфлікт і ін.). Подібні ситуації не є простими формами спільної діяльності, це - ігри та дії поруч, в яких діти, починаючи з 3-4 років, можуть проявляти інтерес до однолітка, оцінювати його дії, надавати підтримку і допомогу. Приклади проблемних ситуацій, які  застосовувалися на практиці: Будівельник (Дод.В), Одягни ляльку (Дод.Г), Мозаїка(Дод Д).

Таким чином, застосовуючи методи діагностики міжособистісних взаємин на практиці, ми своєчасно виявляємо проблемні, конфліктні форми стосовно кожної дитини з іншими дітьми. Використання даних методик на практиці дозволяє виявити досить повну картину не тільки особливостей поведінки дитини, але також розкрити психологічні підстави тієї чи іншої поведінки, спрямованого на однолітка. Емоційне і практично-дієве ставлення виявляються в цих методиках в нерозривній єдності, що особливо цінно для діагностики міжособистісних відносин.

Основою згуртування колективу є сумісна колективна діяльність, в якій відбувається спілкування дошкільників, розвиток всіх сфер їхньої життєдіяльності: інтелектуальної, емоційної, вольової. Але сумісна діяльність забезпечує розв'язання даної задачі, якщо цілі діяльності є захоплюючими хоча б для більшості його членів. Щоб мета діяль¬ності стала мотивом окремої дитини, важливо пояснювати, перекону¬вати в її необхідності, створювати ситуацію співпереживання з тими людьми, з якими виконується справа. Зміст діяльності може бути різним: самообслуговування, підготовка до свята, виробнича пра¬ця, організація дозвілля, навчальна діяльність, ігрова та ін. Головне в організації діяльності — це мета і засоби її досягнення.

Вирішуючи проблему виховання в колективі, педагог грунтується на наступних принципах:

• творча реалізація кожного вихованця як умова розвитку колективного співтворчості;
• облік індивідуальних особливостей дітей при визначенні рольового місця в колективному взаємодії;
• управлінська режисура в постанові процесу колективної діяльності;
• комфортність перебування дитини в колективі однолітків.

 

 

 

Розвиток педагогом дитячого колективу як творчої спільноти особистостей являє собою процес організації послідовно змінюючих один одного або співіснуючих різновидів спільної діяльності дітей.

Таким чином, можна уявити життя і