Особливості викладання музики учням початкових класів

3. Практично проілюструвати особливості викладання музики з учнями початкових класів.

Методи дослідження:

1. Порівняльно-типологічний;

2. Порівняльно-історичний;

3. Системний;

4. Структурно-функціональний;

5. Понятійно-категоріальний;

6. Емпіричний.

 

 

 

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливо актуальне завдання формування духовної культури підростаючого покоління. Досить важливий її аспект – музична культура. У зв'язку з цим виникає необхідність розгляду самого поняття «культура». Даній проблемі присвячено праці філософів – Г. М. Волкова, О. А. Кривцун, В. А. Розумного, В. К. Скатерщікова та ін. У їхніх дослідженнях культура розглядається як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, а також у сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе. Однією з найважливіших складових частин естетичної культури виступає музична культура. На жаль, проблемі формування музичної культури особистості приділялась недостатня увага.

У педагогіці музичне навчання і виховання трактуються як процес організованого засвоєння основних елементів соціального досвіду, перетворених на різні форми музичної культури.

У даному дослідженні під музичною культурою розуміється складне інтегративне утворення, що включає в себе вміння орієнтуватися в різних музичних жанрах, стилях і напрямках, знання музично-теоретичного та естетичного характеру, високий музичний смак, здатність емоційно відгукуватися на утримання тих чи інших музичних творів, а також творчо-виконавські навички – співу, гри на музичних інструментах і т. п. Як відомо, психологічної основою всіх видів музичної діяльності особистості є сприйняття музики. Слухання, виконання, твір, музикування припускають сприйняття або супроводжуються ім. Особливість музичного сприйняття полягає в тому, що воно є естетичним за своєю спрямованістю, тобто цілеспрямованим цілісним сприйняттям творів музичного мистецтва як художньої цінності, яке супроводжується естетичним переживанням. Музична діяльність розуміється як активність у художньо-естетичному сприйнятті музичних цінностей, як діяльність, особливістю якої є естетична ціль, що полягає у можливості суб'єкта відкрити для себе в музичному явище нову думку, переживання.

У музикознавстві, музичної психології і соціології сприйняття – це складний багаторівневий, багатокомпонентний динамічний процес формування та функціонування суб'єктивного образу чутної музики.

Складність поняття «сприйняття музики» виявляється вже в тому, що в існуючій літературі немає єдиної термінології в позначенні цього процесу, що має назву як «слухання музики», «інтелектуальне сприйняття», «освоєння музики», «музичне сприйняття-мислення» і т. д. Деякі дослідники навіть розводять поняття «сприйняття музики» і «музичне сприйняття», вважаючи першою проблемою психології, друге – музикознавства.

Аналіз музичного твору як діяльності, що цікавить нас, перш за все, в її мотиваційному аспекті, потребує розгляду такої з точки зору мотивів цієї діяльності.

Згідно з сучасним системним уявленнями, мистецтво поліфункціональної і служить задоволенню цілого комплексу потреб. У мистецтві виділяють евристичну, комунікативну, соціально-організаторську, виховну, просвітницьку, пізнавальну, прогностичну, оціночну, катарсичні, гедоністичних, розважальну і інші функції. Кожен автор виділяє свій набір функцій, часом без чіткого критерію їх визначення. Так, Л. Н. Столович називає 14 функцій мистецтва, Е. В. Назайкінский -, виділяючи в музичному сприйнятті потреба в пізнанні, творчості, естетичному насолоді, а також функції: самовиховання, художнє переживання, розрядку, компенсаторну функцію, функцію стимулювання інших родів діяльності, формування певного тонусу, стану, настрою. С. Л. Рубінштейн, П. В. Симонов бачать головну функцію художньої діяльності в пізнанні; А. Н. Леонтьєв – у потребі очищення, «катарсис». У теоріях пізнавальної природи естетичної потреби (Арістотель, Платон, Декарт, Гегель, А. Баумгартен, Г. Мейер) мистецтво визначалося як один із способів пізнання дійсності. В існуючих нині музично-психологічних та музично-педагогічних дослідженнях простежується та ж тенденція розглядає музичне сприйняття переважно в пізнавальному аспекті. Однак, розглядаючи музичне сприйняття як різновид музично-пізнавальної діяльності, ми слідом за З. П. Морозової, М. М. Грішанович, П. В. Анісімовим та ін вважаємо, що ця діяльність не обмежується пізнавальною мотивацією. На наш погляд, найбільш адекватний аналіз мотивів, що спонукують музичне сприйняття, дає концепція художньої діяльності М. С. Кагана. Розвиваючи ідеї Л. С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, Б. Г. Ананьєва, А. Н. Леонтьєва, він приходить до висновку про те, що художня діяльність включає в себе пізнавальну, комунікативну, ціннісно-орієнтаційну, перетворювальну види діяльності. Звернення до музикознавчий літератури підтверджує, що всі ці види активності суб'єкта присутні в процесі сприйняття музики. Дослідники визначають музичне сприйняття як «емоційний сенсорно-інтелектуальний процес пізнання і оцінки музичного твору». Виділяючи три типи сприйняття музики («видовищно-подієвий», «емоційний», «звичайної слуховий орієнтування»), Г. С. Тарасов наголошує, що специфіку музичного мистецтва відповідає другий тип – сприйняття емоційне, сприйняття як спілкування. Багато відомих музикознавці, соціологи підкреслюють провідну діяльність спілкування в процесі сприйняття музики (Б. В. Асафьев, А. Н. Сохора, В. В. Медушевская та ін.) Творчий перетворювальні характер надає цієї діяльності саме формування художнього образу в процесі музичного сприйняття. «Кожен акт споживання, – вважає М. С. Каган, – є зміна, перетворення наявного буття і тим самим різновид практично перетворювальної активності людини «. В «Психології мистецтва» Л. С. Виготського сприйняття трактується як «... складна конструктивна діяльність, що здійснюється слухачем чи глядачем і полягає в тому, що з пропонованих зовнішніх вражень