Особливості викладання музики учням початкових класів

Розучування пісні. Слухати пісню; самостійно висловлюватися про її характер, зміст, визначати музичний вступ, висновок, розрізняти заспів і приспів пісні. Продовжувати розучування мелодії, починати співати відразу після вступу, точно інтонуючи мелодію першого такту, побудовану на одному звуці. Чисто співати тризвучне (сі – сіль – ми), а також стрибок на кварту вгору (фа – сі). Правильно вимовляти голосні звуки в словах: «зелений», «грає», «малими», «початку». Виспівувати довгі звуки (половинні), не обривати їх, а м'яко закінчувати.

Розвиток музичного слуху. Продовжувати формувати у дітей стійкий ладотональний слух, визначати на слух тризвуки, різні по висоті, виконувати пісеньку «дзвіночки», показуючи рукою положення виконуваних звуків. Співати в помірному темпі, легким звуком, без напруги, чітко вимовляти, слова, чисто інтонуючи тризвуки.

Розспів. Виконувати пісеньку «Сопілка», розрізняючи музичні фрази, співати їх на одному диханні. Співати в різних тональностях. Тон дає педагог.

Розучування пісні. Повторювати пісню, закріпити навички чистого інтонування мелодії, звертаючи увагу на точне виспівування тризвуків і чистоту інтонації на одному звуці сі в 1-му такті. Вчити брати дихання між музичними фразами і перед початком співу. Чітко вимовляти слова, виконуючи логічні наголоси в музичних фразах.

Розвиток музичного слуху. Закріплювати у дітей знання ступенів тризвуків, вміння знаходити на металофоні будь-якого зі звуків тризвуки (до – ля – фа), програючи їх індивідуально і підгрупу одночасно. Вміти проспівувати ці звуки без музичного супроводу.

Розспів. Співати пісеньку «Сопілка» у різних тональностях без музичного супроводу за допомогою музичного керівника, зберігаючи помірний темп виконання. Звертати увагу на чіткість і виразність тексту, на співучість і легкість звучання дитячих голосів.

Розучування пісні. Повторити пісню, виконуючи її з музичним супроводом без допомоги музичного керівника. Співати виразно, передаючи характер пісні. Транспонувати її на півтону вище. Запропонувати дітям виконати пісню без музичного супроводу, але з підтримкою голосу педагога. На наступних заняттях можна інсценувати цю пісню.

 

 

Отже, розвиток музичного сприймання дітей – складне завдання вчителя, який повинен не лише яскраво виконати твір, а й словесно інтерпретувати його, вміло застосовувати методи розповіді й бесіди. Крім цих загально дидактичних методів, є й інші, що стосуються саме музичного виховання: метод вибору підхожих визначень, метод порівняння, метод музичних колекцій, ігровий метод, співаннях фрагментів музичних творів, призначених для слухання, використання інших видів мистецтва. Потрібно враховувати специфіку різних видів мистецтва, суб’єктивність сприймання художніх творів. Слід уникати прямолінійних аналогів, дітей треба вчити глибоко й тонко відчувати настрій твору, характер художніх образів.

Один із шляхів розвитку музичного сприймання молодших школярів – проблемне навчання. Цей метод доцільно використовувати в роботі з дітьми, оскільки він сприяє розвиткові мислення, уваги, активності в бесідах про музику. Ефективними є прийом провокування дискусій, а також різноманітні творчі та ігрові завдання.

Потрібно пам’ятати, що в основі всіх форм залучення до музики лежить її емоційне сприймання.  Музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому чути її та розмірковувати про неї. Поза сприйманням музика як мистецтво не існує. Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше самі відповідали на запитання, які виникають на уроці, не задовольнялися засвоєнням головних знань. Цьому сприятимуть точне формулювання вчителем завдання, його поступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок. Учителю слід постійно співвідносити педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та ніскільки не наближає до музики. Ніщо не замінить учневі роботи його власної думки, тому слід довірливіше ставитися до його емоційних вражень, спиратися не тільки на музичні знання, а й на широкі життєві та художні асоціації. Нав’язуванняшколярам певної інтерпретації музичного твору, нерідко чужої їм, призводить до зниження активності музичного слуху.

Музичне сприймання не може бути наслідком засвоєння певної суми знань, якогось алгоритму діяльності. Не можна нав’язати учневі конкретний образ, не порушивши законів художнього сприймання. Неможливо “вкласти” в учня особисте ставлення до музики, як неможливо відчувати “за нього”. Музичне сприймання, будучи основою всіх видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.

На основі формування музичного сприймання вчитель має розвивати творчі здібності учнів до співу, музикування, виховувати в них художні смаки, вчити розмірковувати про почуту музику, робити самостійні висновки й узагальнення; враховувати сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу й одночасно спиратися на закономірності самої музики, пам’ятаючи, що урок музики повинен бути цілісним уроком мистецтва. Усі форми музичних занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішенні цього завдання спрямовується творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.

 

 

1. Абдуллин Э. Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе. – М., 1983.
2. Безбородова Л. А., Алиев Ю. Б. Методика преподавания музыки в общеобразовательных учреждениях: Учебное пособие для студентов музыкальных факультетов педвузов. – М. : Академя, 2002.
3. Ветлугина Н. А. Развитие музыкальных способностей дошкольников в процессе музыкальных игр. – М., Просвещение, 1988.
4. Виготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка// Вопросы психологии: – 1966. – № 6.
5. Гадалова І. М. “Музика та співи методика викладання”. Навчальний посібник 1ч. – К. : 1996р.
6. Железнов С. Развитие музыкальных способностей. – М., Глянц, 1998.
7. Кабалевский Д. “Как рассказывать детям о музыке” Москва, “Просвещение”, 1989.
8. Кабалевський Д. Б. Воспитание ума и сердце: Книжка для учителя. – М. : Просвещение, 1984р.
9. Комисарова Л., Костина Э. Наглядные средства в музыкальном воспитании дошкольников. – М., Просвещение, 1986.
10. Лобова А. Ф. Теория и методика музыкального воспитания в начальной школе: Учебное пособие /Урал. гос. пед. университет. – Екатеринбург, 2002.
11. Михайлова М. Развитие музыкальных способностей детей. – Ярославль: Академия развития, 1997.
12. Никитин Б. П. Развивающие игры. – 2-е изд. – М. : Педагогика, 1985.
13. Осеннева М. С., Безбородова Л. А. Методика музыкального воспитания младших школьников. – М. : Академия, 2001.
14. Павличко Д. Твори в 3 томах. – К. : Дніпро, 1989 – том-2.
15. Печерська Е. П. “Уроки музики в початкових класах” – К. : “Либідь” 2001р.
16. Подуровский В. М., Суслова Н. В. Психологическая коррекция музыкально-педагогической деятельности. – М., 2001.
17. Праксина О. А. “Методика музыкального воспитания в школе”. М. : «Просвещение» 1983р.
18. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл, 3-4 кл. – К. : “Початкова школа” 2003.
19. Ростовський О. Я. “Методика викладання музики в початковій школі”. – Навчально-методичний посібник. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан 2001р.
20. Ростовський О. Я. “Педагогіка музичного сприймання” – К. : 1997р.
21. Свирида П. А вже весна воскресла. – Коломия, 1993
22. Скрипченко Н., Валушенко М. Веснянка. – К. : Рад. шк., 1987р.
23. Сухомлинський В. О Народження громадянина //Вибрані твори: В5т. – К. : Радянська школа, 1997. -Т.
24. Тарасова Л. Музыка в семье. – М., Детская литература, 1985.
25. Українка Л. Твори: в 4-т. – К. : Дніпро, 1981. – т-1.
26. Хрестоматия по методике музыкального воспитания /Сост. О. О. Апраксина. – М. : Просвещение, 1987.
27. Шевченко Т. Г “Кобзар”. – К. : Дніпро, 1984р.
28. Школяр Л. В., Красильникова М. С., Критская Е. Д., Усачева В. О., Медушевский В. В. Школяр В. А. Теория и методика музыкального образования детей. – М., ФЛИНТА – НАУКА, 1998.