Особливості викладання музики учням початкових класів

Щоб використовувати метод вибору підхожих визначень, доцільно приготувати наочні посібники різних видів. Слова бажано виділяти різним кольоромвідповідно до їхнього емоційного змісту. Якщо слів небагато, можна написати їх на дошці (у ході уроку).

Активізації музичног сприймання сприяє метод порівняння, оскільки знання й досвід дітей ще не є усталеним. Завдання на порівняння двох творів подобаються учням і сприяють розвитку їхньої пізнавальної активності. Порівнюючи, учні помічають те, що в інших випадках не звернули б уваги.

Під час слухання музичних творів школярі вчаться визначати характерні особливості кожного з них, порівнюючи їх між собою. Наспіваний характер “Чеської пісні” М. Любарського діти відчуватимуть краще, якщо порівняють її з гострохарактерною “Танцювальною”. Проте не всі першокласники розуміють, що означає порівняти два будь яких об’єкти. У такому випадку треба пояснити їм, що порівняти означає знайти схожість і відміну. Так, відміну між творами танцювального характеру доцільно показати на прикладі двох популярних танців й вальсу. Учитель виконує, наприклад, “Гопак” П. Глушкова і “Маленький вальс” Я. Степового. Після того, як школярі визначають, що обидві п’єси мають танцювальний характер, він пропонує знайти відмінність між ними і допомагає дітям почути й усвідомити, що музика гопака ритмічна, передбачає підстрибування, вальсу – плавна, наче кружляє. Ефективність методу порівняння зумовлена тим, чи орієнтуються діти в засобах музичної виразності.

Одним з методів активізації музичного сприймання школярів є варіювання (іноді його називають методом руйнування). Він полягає в тому, що вчитель виконує твір, змінюючи той чи інший засіб музичної виразності (темп, динаміку тощо), а діти визначають, що саме змінилося в знайомому творі. Нескладну дитячу пісеньку можна зіграти в ритмі маршу, вальсу, мазурки, інших танців. Потім у ході бесіди треба порівняти оригінал зі зміненим варіантом, з’ясувати схожість і відмінність. Отже, метод варіювання неначе вбирає в себе порівняння як його компонент, оскільки дає змогу припустити, що всі запропоновані варіанти можна зіставити між собою. Для розвитку музичного сприймання дітей застосовується метод музичних колекцій, завдяки якому під час ознайомлення з кожним новим твором поповнювалася колективна “колекція” маршів, вальсів, п’єс про тварин, птахів тощо. Він сприяє накопиченню музично-слухових вражень, формуванню вміння спостерігати, запам’ятовувати, узагальнювати. Водночас дає змогу порівняти п’єси з кожної колекції.

Використовується й метод співу фрагментів твору, призначеного для слухання. Його застосування сприяє тому, що учні краще запам’ятовують основні теми твору й можуть надалі простежувати за їхнім розвитком у процесі звучання музики. Крім того, метод співу допомагає розв’язувати завдання вокального виховання дітей.

Як відомо, молодші школярі залюбки беруть участь в іграх, які використовують у навчанні. Ігровий метод застосовують й під час слухання музики. Так, перед виконанням п’єси “Ранок” Е. Грігі (з симфонічної сюїти “Пер Гюнт”) учитель говорить:

- Діти, уявіть собі, що ми з вами, мандруючи, потрапили на казкову галявину, де звучать кожний кущик, кожна квітка. Хмарки на небі й сонечко також співають свою пісеньку. Спробуйте заплющити очі й уявити чарівну галявинку, на якій звучить чарівна музика.

 

 

На даному етапі нашого дослідження ми розглянемо практичне застосування методів викладання музики, а також спробуємо проаналізувати їх результативність.

Календарно плануються: фронтальні заняття (в першій по ¬ половині дня), музично-дидактичні ігри, вправи на розвиток музичного слуху і голосу, ігри зі співом (в другу половину дня). При плануванні занять (2 рази на тиждень) визначається програмний зміст навчання співу з урахуванням етапу розучування пісні, відзначаються завдання та методичні прийоми до вправ із творчим завданням.

Плануючи розучування пісні «Сопілка», музика В. Карасьова, слова Н. Френкель, педагог проводить з дітьми вправи на розвиток голосу та слуху, які виявляють особливості даної пісні. Відповідно до цього музичний керівник розподіляє навчальний матеріал на кожне заняття і так само на кожне заняття фіксує програмні завдання.

Розвиток музичного слуху. Формувати у дітей стійкий ладотональний слух. Знайомити з назвою ступенів (5-3-. 1) музичної драбинки. Вправлятися в чистому співі цих ступенів на звуках сі – сіль – мі (п'яте, третє, перше).

Розспів. Для послідовного розширення діапазону і правильного голосоутворення педагог пропонує дітям заспівати знайому пісеньку «Сопілка», музика В. Карасьова, слова М. Френкель. Варто, щоб діти співали напевно, в помірному темпі, легким звуком, без напруги.

Розучування пісні. Слухати пісню веселого, жартівливого характеру, емоційно відгукуватися на неї, висловлюватися про неї. При повторному виконанні розучувати перший куплет пісні, правильно передаючи мелодію. Розрізняти музичний вступ і висновок. Звернути увагу на ясність вимови слів. У слові «зеленому» робити наголос на останньому складі.

Розвиток музичного слуху. Формувати у дітей стійкий ладотональний слух. Закріплювати знання про щаблі музичної драбинки, співати їх у різній послідовності. Познайомити з пісенькою «дзвіночки», музика Е. Тілічеевой, слова М. Долінова. Сприймати і порівнювати звуки різної висоти, визначаючи на слух (високий, середній, низький), показувати рухом руки їх висотне положення. викладання музика початковий клас

Розспів. Виконувати пісеньку «Сопілка» В. Карасьова, чисто