Особистий сенс соціального буття культури

Відповідну ідею формулює А.М. Свідзінський у статті “Культура як феномен самоорганізації” (Сучасність. – 1992. – № 4). Користуючись наробком в області синергетики, він аналізує культуру як процес самоорганізації ноосфери. 

У зазначених роботах культура більшою мірою представлена як соціально значущий феномен. У концепції українських філософів (Є. К. Бистрицький, С.Б. Кримський, В.І. Мазепа, В.Г. Табачковський, В.І. Шинкарук та ін.) підкреслюється її особистісно-значуща сутність (“Бытие человека в культуре” (К., 1992) ; “Онтологічні проблеми культури” (К., 1994). Культура досліджується як простір індивідуальної екзистенції, у якому виробляються сенси людського буття. Ідею органічності спів-буття людини та культури використано у дисертації для обгрунтування особистісного сенсу соціального буття культури, його гуманістичної сутності. 

Дослідження українських філософів стали підгрунтям аналізу людської індивідуальності як унікального культурного утвору; дали змогу подати взаємодію культури та індивіда як безперервного комунікативного процесу, котрий ініціює саморозвиток людини та соціального буття. Становлення особистості розкрито як “буття в культурі”, що створює унікальну культурну форму – індивідуальну культуру. Цим самим, переосмислено феномен індивідуальної культури, що не зводиться до зовнішніх, “етикетних” показників, а як такий, що виражає культуру життя людини. Дане поняття відбиває двосторонній процес взаємодії людини й соціокультурного контексту, у ході якого створюється особистісно-зорієнтоване соціальне буття. 

У осмисленні феномена людської індивідуальності у соціокультурному аспекті також варто зазначити важливість праць “Жизнь как творчество” (К., 1985), “Культура жизни личности” (К., 1988), дослідження В. А. Малахова “Культура и человеческая целостность” (К., 1984), “Культура і людська діяльність” (К., 1989). 

У дослідженні проблем дисертації виявилось за необхідне залучення праць, у яких аналізуються методологічні, соціально-філософські проблеми розвитку особистості, або певні аспекти індивідуальної культури (А. В. Азархін, Є.К. Бистрицький, І.В. Бичко, О.О. Бодальов, В.С. Біблер, О.К. Васюков, А.А. Гусейнов, М.С. Дмитриєва, В.І. Іванов, І.О Ільяєва, А.І. Кавалеров, М.С. Каган, І.С. Кон, В.І. Мазепа, А.В. Мисуно, Л.В. Сохань, Л.Н. Столович, М.Ф. Цибра та ін.). Дані формоутворення, що виконують роль особистісних модальностей, дали змогу виявити зв’язок індивідуального існування з соціокультурним контекстом. 

Тема дослідження вимагає звернення до публікацій з проблем освіти та виховання. Мета та завдання вітчизняної освіти, що визначаються специфікою сучасного соціокультурного розвитку, були предметом обговорення на ІІ Всеукраїнському конгресі філософів (1996 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Філософія сучасної освіти і рівень її розробленості в Україні” (1996 р.), у періодиці. Результати обговорень, котрі являють собою цінний науковий досвід, було застосовано у дисертації. Проте наявні дослідження у напрямку посилення людинотвірних можливостей системи освіти потребують продовження. 

Аналіз літератури з проблем дослідження, виявив розробленість двох головних аспектів щодо розуміння культури як соціального феномена. За правило, увага приділяється надіндивідуальним формам культури, співвідносним з певною частиною соціуму, або феноменам її індивідуально-особистісного буття. Проблема взаємозв’язку надіндивідуального та особистісного у бутті культури вбачається недостатньо розробленою. Виявляється необхідним аналіз динаміки індивідуального у соціокультурному, уточнення поняття “індивідуальна культура”, з’ясування способів генерації особистісних життєвих сенсів і їх інтеграції у соціокультурний простір. Це визначило об’єкт і предмет дослідження, його мету і задачі. 

Об’єктом дослідження є соціальне буття культури. 

Предмет дослідження містить аналіз індивідуального розвитку в соціальному бутті культури. 

Мета роботи полягає в обгрунтуванні іманентного зв’язку соціального буття культури та індивідуального розвитку. 

Згідно з метою роботі визначено такі задачі: 

- обгрунтувати гуманістичну сутність культури, подати її як спосіб людського буття, що генерує індивідуально-особистісний сенс життя; 

- розкрити зміст поняття “соціальне буття культури” на підгрунті передбачуваного розуміння культури; 

- з’ясувати специфіку соціодинаміки культури, її зв’язок з індивідуальним розвитком; 

- проаналізувати світоглядні орієнтації сучасної соціокультурної парадигми, означити аспекти нового розуміння людської індивідуальності; 

- виділити базові формотворення індивідуальної культури згідно з вимогами сучасного соціокультурного розвитку; 

- означити головні проблеми формування людської індивідуальності у системі вищої освіти. 

Методологічні засади і теоретичні джерела дослідження представлені працями мислителів минулого, котрі звертались до проблем людського буття а також сучасними дослідженнями вітчизняних та зарубіжних авторів у галузі філософії, філософії культури та філософії освіти. 

При розробленні теоретичних положень, що визначають сутність соціального буття культури, специфіку становлення людської індивідуальності було використано базові положення діалектичної методології та синергетичного підходу, котрі відбиті у поняттях “розвиток”, “саморозвиток”, “самоорганізація”, “ентропія”, “нелінійність”. Синергетичний підхід дозволив уявити культуру як спосіб самоорганізації людського життя, спрямований на створення соціального буття. На підставі синергетичного підходу формування індивідуальності розглянуто як унікальний процес самореалізації особистості у контексті соціального буття культури. 

У дисертаційному дослідженні використано публікації вчених-фахівців щодо суміжних наукових галузей: психології, педагогіки, а також матеріали наукових конференцій з проблем гуманізації й гуманітаризації вищої технічної школи, публікації у періодиці, наукові та науково-популярні видання. Ці праці дали змогу усебічно проаналізувати феномен індивідуальної культури, розкрити зміст поняття “культура життя людини”, виявити культуротворчі можливості гуманітарного знання у технічному вузі. 

Наукова новизна дослідження. У дисертації розкривається зміст поняття “соціальне буття культури”, котре відбиває органічність людського буття та світу, виявлено специфіку формування людської суб’єктивності як саморозвитку у соціокультурному контексті. Запропоновано використання елементів